Ну що, мій шановний читачу! Усе колись закінчується.
Нескінченна лише Божа любов! Добралися і ми, нарешті, до кінця цієї книги. Остання пара фраз і прощатимемося! Не знаю, чи прояснилося щось у вашій голові від наших “заповідей” або ні – це, здебільшого, вирішувати вам самим. Я, як і раніше, не претендую ні на що, окрім як дати вам привід замислитися над реальним станом вашого власного шлюбу.
Одне хочу сказати як підбадьорення тим, які у своєму серці вже давно задаються одним єдиним питанням: “Господи, це вже шлюб, або буде ще гірше?”
Дорогі мої, найголовніша ваша проблема в тому, що глибоко всередині ви не вірите, що хороші шлюби взагалі можливі. Я можу написати ще десяток таких книг, але якщо ви не вірите, що це якимсь чином допоможе вашому власному шлюбу – немає в цьому для вас жодної користі! Тому, головною метою книги було сказати привселюдно, а значить і вам: “Повірте, хороші шлюби існують! Ми з Тамарою існуємо! Ми знаємо інші пари, у яких “це” вийшло! І у вас вийде, до цього треба просто докласти зусиль!
Іноді я чую на свою адресу приблизно наступне: “Ах, Михайле! Тобі добре! Тобі Тамара дісталася! А мені..!!!” Або навпаки: “Тамарі добре! Їй ти дістався! А мені..!” На це я незмінно відповідаю: “Ех, брате/сестро, звідки ти знаєш, що по-справжньому нам коштує наш щасливий шлюб? За себе можу сказати, що тільки я і Бог знаємо, скільки разів я змовчав, скільки разів я стерпів, скільки разів я утримався, щоб не накоїти біди! Я дивився в майбутнє! Я беріг взаємини, які завжди були, і продовжують бути основою усього в нашому шлюбі. Одне необережне слово може перекреслити роки хороших стосунків. Ви знаєте, як потім усе це важко відновлювати?! Звичайно, ви знаєте!”
На жаль, світське уявлення про шлюб навчило людей наступному. Жінка виходить заміж з метою відстояти у своєму шлюбі певну “бабську правду”, а чоловік одружується, щоб відстояти в ньому певну “мужицьку правду”.
Двоє йдуть у шлюб з явним наміром воювати один з одним усе спільне життя. І якщо навіть хтось комусь програв якусь битву – це не зупиняє хід самої війни. Вона триває, і вона незримо ведеться сторонами без всякої перспективи колись її закінчити. У нашому ж шлюбі з Тамарою в нас немає ні “бабської” правди, ні “мужицької” правди – є правда “однієї плоті”. У нас з нею спільний інтерес, у нас з нею все “наше”.
У щастя, дорогі мої, треба вкладати! Це як поле: що посієш, то й пожнеш. Тому остання моя порада, яка цілком може коштувати багатьом з вас хорошого шлюбу, наступна: “Сійте в майбутнє щастя! Проблеми в багатьох з вас дійсно тривалі і застарілі. Це складалося у вас роками, і роками зцілятиметься. Я це прекрасно розумію, тому і не пропоную чогось ілюзорного. Проте!
А тепер послухайте мене уважно-уважно! Якщо ви не “сіятимете” в майбутнє – у вас немає навіть перспективи “пожати”! Тоді просто немає жодної надії (!!!) що хоч би колись, хоч років через десять, щось зміниться на краще! Багато хто з вас ніколи не зважиться на розлучення. То чому би вам не переступити через ваші застарілі і цвілі “принципи”, які привели в безвихідь те, що Бог призначив вам для радості і щастя?! Означає щось йде не так! Прийміть рішення більше не триматися безглуздих світських уявлень, яким має бути “справжній”, тільки “світський” шлюб. Прийміть 10 заповідей доброго шлюбу і спробуйте знайти себе наново в тому, у чому знайшли своє щастя багато інших. Я благословляю вас на велике упокорювання один перед одним, якому приготована велика подяка. І тут, на землі; і “там”, на небесах! Амінь.
23 квітня 2009 року