Вступне слово

Родина

Як ся маєш, мамо? Як ся маєш, тату? Як ся маєте, люди? Побачите зараз, як я пишу ВСТУПНЕ СЛОВО! Ви, мабуть, собі гадаєте, що я – звичайніське безмовне створіння, загорнуте у пелюшки, з динаміком, що увесь час працює на межі можливостей як у верхньому, так і нижньому регістрах. Та насправді я щось набагато більше. Напевно, дивлячись на мене, ви не здаєте собі справи, що я – один із тих хлопців, які невдовзі змінюватимуть держави, королівства й міста, будуватимуть мости, літатимуть по цілому всесвіті у гігантських космічних лабораторіях, чудово музикуватимуть і писатимуть гарні товсті книги. Тому варто дбайливо опікуватися мною та дати мені добре й здорове виховання, аби я, бува, не став одним із тих дітей, із якими ви забороняли б мені бавитися! Може, часом вас цікавить: про що думає цей малий? То розкажу вам. Я думаю про все, що оповідає ця книжка… і ще про багато-багато інших речей.

Цього ви ніяк не сподівалися, правда?