«Моєму тринадцятирічному синові була потрібна нова сорочка. Тож ми пішли з ним до великої крамниці, де й почали пошуки. У дитячому відділі найбільший розмір був на сина замалий, тому ми пішли у відділ для чоловіків, однак там найменший розмір був на сина завеликий. Тримаючи обидві сорочки, моя дружина подивилася на сина і сказала: «Дитино, чи ти усвідомлюєш, що опинився на зламі двох поколінь?» Татко.
Вік між 11 та 14 роком життя якраз називається віком дорослішання. Це час, коли людина вже не є дитиною, а водночас ще не є дорослою.
Цей період ніби шматок салямі, з обох боків прикритий окрайцями хліба, окрайцем дитинства та окрайцем дорослого життя. Після десяти років дитина, задоволена собою і світом, раптом бачить потребу переміни та дорослішання. Ця зміна не відбувається раптово й несподівано, вона поволі прокрадається в щоденну поведінку.
«Ух! Я вже більше не можу витримати, я більше не можу всидіти на одному місці. Мені аж ноги заклякають. Мушу бодай потягнутися. Минулого року я був дуже уважним на уроках і любив ходити до школи. Тепер я цього терпіти не можу. Мені хотілося б робити щось інше, але не знаю, що саме… Я хотів би трохи вивільнитися». Сергіо, 12 років.
«Сьогодні я гримнув дверима і крикнув мамі: “Досить!”. Мені прикро через це, але я більше не можу терпіти, що всі до мене ставляться, як до дитини. Мені не подобається, коли мама звертається до мене “сонечко” чи “зайчику”. Я хочу, щоб вона називала мене по імені». Гаетано, 11 років.
Вік дорослішання – це період бурхливого пробудження і вразливості на любов та красу, але водночас – це період похмурих самотніх днів та розпачу. Це смуга легковажного сновигання королівством фантазії в пошуках ідеалів.
У першому розділі я хочу коротко представити основні етапи віку дорослішання. Це щось на кшталт увертюри до усього твору, а в наступних розділах ми обговоримо інші справи.