…погляд з боку
До Івана Купала все було повністю готове. Я стояв у своїй кімнаті біля відчиненого вікна й оглядав королівство. Ти ба! Які випали дні! Із сонцем, морем і щойно скошеними полями! – Лено! Пора надвір! І хоча це був день весілля і всіляких клопотів, ми з Леною пірнули в літо. Ми тепер лиш товклися під ногами …
Усе почало зеленіти, і весна вже була не за горами. Я відчував це всім тілом. Щоранку я стояв біля вікна, дивився надвір і розумів, що весна вже майже настала. По обіді ми з Леною повели показувати її Креллі. Спершу подалися до хліва. – Невдовзі в овець з-під хвоста повилазять ягнятка, – пояснювала Лена, поки я …
Завести коня – не просто, казала мама. А саме так я й зробив. Мама з татом добряче розгнівалися. Якби не дідусь, нам, певно, довелося б повертати Гірську Шкапу назад, але до цього не дійшло. Дідусь усе владнав. І навіть якщо вони вдавали, що їх нічого не обходить, я помітив, що моїм батькам мало-помалу стало здаватися, …
Жити з Леною в одному будинку було ще краще, ніж жити з нею в сусідстві, проте мені хотілося, щоб вона віддала мені картину Ісуса. Він висів в її кімнаті над ліжком, де вона спала. – Ти його ще колись отримаєш, Трілле, – стала втішати мене мама, коли я їй про це сказав. – Мабуть, Лені …
Наступного ранку я не відразу згадав, що сталося вночі. Мене просто переповнювала радість. А як згадав, то подумав, що мені все приснилося. Я скочив з ліжка. Вітер угамувався, фіорд був блакитний і блищав, мов дзеркало. Я ще зроду не бачив такого сяйва снігу, сонця й моря. Коли я зійшов донизу, мама говорила по телефону. Ніхто …
Наступного дня я таки підвівся з ліжка. – Чого мені лежати? – спитав я дідуся, і він повністю зі мною згодився. – Ні, лежанням, голубчику, нічого не зарадиш. Однак мені було невесело, хоч вигляд я мав, мабуть, такий, як і кілька днів тому. Я нипав туди-сюди й намагався усміхатися, якщо хтось добре до мене ставився, …
Я думав, що тепер, коли тітка-бабуня померла, має минути багато-пребагато часу, аж поки щось іще трапиться. Та не так сталося, як гадалося. – З тобою все гаразд, Тріллуню? – спитала мама на третій день Різдва. Вона підсіла до мене, коли я мастив на скибку хліба печінковий паштет, збираючись вечеряти. – Так, – відповів я і …
Важко сказати, коли саме настає зима, бо приходить вона дуже тихо. Але якщо мама загадує мені вдягати рейтузи, то означає, що чекати лишилося недовго. Сьогодні був день одягання рейтузів. У мене відразу ж з’явилося неприємне відчуття. Принаймні тоді, як я натягнув на рейтузи джинси. Потім тричі обійшов будинок, щоб звикнути до них, і зателефонував Лені: …
Одного дня ні з того ні з сього навідався Ісак, хоч ніхто й не хворів. Він завернув свого мотоцикла на подвір’я. Ми з Леною грали в крокет. Лена так розгубилася, що загилила кулю в живопліт. Вона так робить, коли нетямиться з люті. – Мені нема чого святкувати, – суворо мовила вона Ісакові. Здавалось, Ісакові сподобалось, …
Ціле літо наші вівці проводять у горах, та ще й з неабиякою втіхою. Але напередодні зими нам доводиться вибиратися в гори й зганяти їх назад у хлів. – Хай тобі грець, і для них літо минулося, – як завжди каже Лена. Несправедливо, вважала вона, що вівці мають довші канікули, ніж люди. І ось нас із …