…погляд з боку
…Рано-вранці перед польотом провідниця оголосила, де і скільки вони сьогодні летітимуть. Шляхи в диких птахів визначались по-своєму: лісами, полями, озерами, болотами, горами. – Ох, як далеко, – скаржились молоді гуси. – Коли вже море буде? – У птахів є така приказка: мовчки крилами махаєш – швидше відстань подолаєш, – сказала мудра Акка й першою злетіла. …
Табун зрадів, дізнавшись, що Нільс полетить з ними за море. А надто зраділи Мартин і Пір’їнка. «Молодець хлопчик, – хвалила його подумки Пір’їнка. – Оце справжній друг!» Ніхто, крім пані Акки й самого Нільса, не знав справжньої причини такого рішення. Мартин думав, що хлопчикові кортить побачити море, і він готовий був носити на собі малого …
У гіпсі на зламаних кінцівках немає нічого забавного. Це спричиняє масу незручностей, починаючи від переміщення в просторі, закінчуючи миттям і неможливістю почухати загіпсоване місце. Але все таки ці кошенята, цуценята і навіть хом’яки з вкритими гіпсом лапками незмінно викликають у нас не стільки жалість, скільки розчулення: Світлини підібрав: Олексій Железнов
Нільс довго чекав цього дня. Цікаво, як там його батьки? Від думки про них на його очі навернулися сльози. «А якщо я так і зостанусь зачарованим?» – тенькало йому в голові, поки він поволеньки забирався на гусака. З одного боку, йому вже й набридло гусяче життя, а з іншого… А з іншого боку, він не …
Непомітно втекло літо й підкрався вересень. Гусенята попідростали і готувалися до тренувального польоту, адже через місяць їм усім треба буде летіти зимувати на південь, де тепліше. І ось одного ранку, вишикувавшись на горбочку клинцем, молоді гусенята чекали команди Акки. А стара гуска була мудра, що й казати. Вона поставила попереду всіх не кого іншого, а …
…Мартин помітив зникнення хлопчика, коли табун підлітав до Лапландії. Гусак так звик до свого малого наїзника, що вже й не відчував на собі його ваги. Угледівши попереду високі гори з білосніжними шапками, він обернувся назад і гукнув: – Нільсе, дивись, це вже точно ми долетіли. Я тут сам не був, проте чув, що… Нільсе?.. Нільсе?! …
Днями австралійський зоопарк Таронга представив нове дитинча довгошерстого вомбата. Восьмимісячне малятко, що отримало ім’я Сідней, щойно покинуло сумку своєї матері і почало вивчати оточуючий світ на радість співробітників і відвідувачів парку дикої природи. Як розповідає Брет Фінлейсон, старший доглядач за сумчастими, вони дуже щасливі, що в їх зоопарку на світ з’явилося дитинча вомбата, оскільки розведення …
Місяць травень назвали так через те, що він буяє травами, коло хат цвітуть вишневі садки, а над ними гудуть хрущі. Як то кажуть, травень ліс вдягає – літо дожидає. Та біля самої Лапландії до літа було ще далеко, незважаючи на травень. Північ дихала холодом, і Нільс переймався, як же він житиме в тих холодах. Отак …
Дощ уже скінчився, хмари розвіялись, і небо було таке чисте, що я бачила на ньому всі зірки, створені Богом. Я пройшла в дальший кінець садка Ґлорії Дамп, до дерева її помилок. Вітер ущух, і пляшки не дзенькали – просто тихо висіли собі. Я поглянула на дерево, а потім на небо. – Мамо, – промовила я, …
До Лапландії залишалося два-три дні польоту, коли внизу під хмарами табун помітив озеро. Хоч гуси й пролітали над ним двічі на рік, та не зупинялись на ньому ніколи й назви його ніхто не знав. Ніхто, крім Пір’їнки. Пір’їнка була найдобрішою гускою в табуні, і всі її вельми любили. А надто вже Мартин догоджав: і розвідував …