Як Братик Кролик перехитрив Братика Лиса

– Дядечку Римусе, – занепокоєно спитав хлопчик, – чи Братик Лис з’їв Братика Кролика, коли той прилип до Смоляної ляльки?

– Невже, малий, я тобі не розповів? – аж прицмокнув від здивування дядечко. – Я ж бо був певен, що вже розповідав тобі, проте, мабуть, мене зморив сон чи мати тебе покликала. То на чому ми зупинилися, га? Я розповів тобі, як Братик Кролик прилип до Смоляної ляльки. Звідси й починається найцікавіше.

Ніхто Братикові Кролику не допоміг. Зажди плакати за ним, серденьку. Витри сльози, бо ж і сам кролик не в тім’я битий. Послухай-но, як він викрутився.

Коли Братик Лис побачив, що кролик намертво прикипів до Смоляної ляльки, йому зробилося так добре, що він покотився по землі, сміючись до кольок. Трохи заспокоївшись, він переможно гукнув:

– Здається, цього разу я тебе таки спіймав, Братику Кролику! Надто довго я ганявся за тобою, але теперечки ти своєї відспівав. А ти ж бо так гнув кирпу, нахабно гасаючи околицями! Але попався, як курка в борщ. Та за кого ти себе маєш? Нащо тобі ця Смоляна лялька? І хто тебе до неї приклеїв? Отож-бо й воно, що ніхто. Ти сам зав’яз по самі вуха без усяких підказок, – зловтішався Братик Лис. – Зараз я назбираю хмизу та складу вогнище, а тоді підсмажу тебе, ось як буде!

А кролик і відповідає йому смиренно:

– Мені байдуже, що ти будеш зі мною робити, Братику Лисе, тільки не кидай у шипшину. Смаж мене, якщо твоя ласка, тільки не кидай у кущ шипшини.

– Занадто багато клопоту, щоб іще й вогнище складати, – розміркував Братик Лис. – Мабуть, я тебе краще повішу.

– Мені байдуже, як високо ти мене повісиш, – торочив своє Братик Кролик. – Але, благаю, не кидай мене в шипшину.

– Та в мене ж і мотузка немає, – замислився Братик Лис, чухаючи за вухом. – Ні, краще я тебе втоплю.

– Мені байдуже, як глибоко ти будеш мене топити, – все повторював Братик Кролик, опустивши очі додолу. – Але не кидай мене в кущ шипшини!

– Та де ж я тебе втоплю, га? Тут і води поблизу немає, навіть горобцю ноги вмочити, – метикував Братик Лис. – Краще я з тебе шкуру здеру.

– Роби що хочеш, Братику Лисе, – покірно відповів кролик, – та тільки не кидай мене в шипшину.

Братик Лис хотів дошкулити Братикові Кролику якнайдужче, тож ухопив його за задні лапи та й пожбурив простісінько в шипшиновий кущ. І пожбурив з такою силою, що Смоляна лялька відчепилася. Кролик, зойкнувши, гучно приземлився, чи то пак прикущився, а лис схвильовано спостерігав, що ж буде далі.

– Агов, Братику Лисе, – почув він, як з пагорба його кличе не хто інший… як Братик Кролик. Він сидів на колоді та тріскою вичісував із шерсті смолу. І тоді Братик Лис розчовпав, як його обвели круг пальця.

А кролику так і кортіло долити оливи до вогню, і він вигукнув:

– У кущі шипшини я наче риба у воді, Братику Лисе. Наче риба у воді! – із цими словами він зник, як і не було.


Відповідь на загадку:

  1. Силуети Братиків Кролика та Лиса