Як звірі покарали Братика Вовка

– Замкніть хату й нікого не пускайте, бо Братик Лис і Братик Вовк лихі на вдачу, тільки й чекають нагоди, щоб схопити вас, – напучував свою дітлашню Братик Кролик, збираючись іти по овочі. – Як вертатимуся, то я постукаю й проспіваю: «Повернувся я, малятка. Відчиняйте – це ваш татко».

Маленькі кроленята пообіцяли нікому-нікому не відчиняти, крім татка. І Братик Кролик з легким серцем вирушив по справах.

Як на те, Братик Вовк ховався за будинком і чув усе до останнього слівця. Не встиг кролик зникнути з очей, а вовк уже на порозі. Грюк! Грюк!

– Хто там? – питає маленьке кроленя.

Повернувся я, малятка. Відчиняйте – це ваш татко, – проспівав Братик Вовк.

Кроленята від сміху мало животи не надірвали:

– Йди геть, Братику Вовче! Ти не наш татко!

Робити нічого – поплівся Братик Вовк, звідки прийшов, ні з чим. Та щоразу як згадає маленьких пухкеньких кроленят, так у животі й забурчить. «Оце, – думає, – була б мені пожива і на вечерю, і на сніданок!» Повернувся до хатини і знову постукав. Грюк! Грюк!

– Хто там? – питає маленьке кроленя.

Повернувся я, малятка. Відчиняйте – це ваш татко, – замість відповіді проспівав Братик Вовк.

Дітлахи ну реготати та качатися по долівці:

– Іди геть, Братику Вовче! У нашого татка не такий грубий голос! Він набагато краще співає! Забирайся звідси!

Пішов вовк на відлюдну галявину й цілісіньку днину виспівував там, доки не навчився співати гарно. Тоді знову повернувся й у двері загупав. Дітлашня запитала, хто там, а він проспівав у відповідь так тоненько й солоденько, що маленькі дурненькі кроленята відчинили йому двері. А Братик Вовк хап-хап їх за вушка, ніби моркву з грядки повисмикував, та й повкидав усіх у торбу – від найстаршого до найменшенького.

Повернувся додому Братик Кролик, а двері навстіж. Гукав, гукав – нема кроленят! І не видно, що бійка була: чисто прибрано і все на своїх місцях.

Почав він розпитувати всіх, та ніхто не зізнається. Усі віднікуються, і Братик Вовк найбільше. У кролика аж у грудях клекоче від розпачу, пішов він до Пана Черепахи спитати дружньої поради. Старий та мудрий Пан Черепаха зібрав усіх звірів і розповів, що хтось вигубив усіх діточок Братика Кролика і треба цього когось якнайшвидше спіймати, бо не встигнеш змигнути оком, як цей хтось усіх діточок у селищі поїсть.

– Як же ми його спіймаємо? – питає Братик Ведмідь.

– Для початку викопаємо глибоченьку яму, – каже Пан Черепаха.

– Я, я викопаю яму! – пропонує Братик Вовк.

Коли яма була готова, Пан Черепаха каже:

– Тепер наскладаємо в неї гілля і хмизу.

– Я, я наскладаю хмизу! – вискакує наперед Братик Вовк.

Коли хмиз склали, Пан Черепаха каже:

– Тепер запалимо його.

– Я, я запалю! – знов озвався Братик Вовк.

Як розгорілося багаття – високе та широке, Пан Черепаха сказав, що всі мають стрибнути через вогнище, і той, хто пообідав діточками Братика Кролика, напевне впаде в яму і згорить.

Братик Вовк так ліз поперед усіх копати, і складати, і підпалювати, що всі вже гадали, що й стрибатиме він першим, але Братик Вовк удав, що в нього є важливіші справи.

А стрибати ж і справді лячно! Яма така глибока, а вогонь такий сильний, аж до віття шугає! Та ось наперед виступив Братик Норка і сказав, що він не полював на кроликову дітлашню. З цими словами він розігнався і перестрибнув багаття.

Відтак Братик Єнот заприсягся, що він теж не полював, і перестрибнув.

Братик Ведмідь покректав і зауважив, що він останнім часом важкеньким став, одначе бідолашних кроленят не кривдив, і перестрибнув.

Всі-всі перестрибнули, і настала черга Братика Вовка. Упало серце у вовчиська, жижки трусяться. Пошкодував він, що викопав таку глибоку й широку яму і що такий вогонь сильний запалив. Відійшов вовк далеченько, щоби краще розігнатися. Ще трохи, ще… І на ту мить, як стрибати, вже геть натомився від розгону, стрибнув, впав просто у вогонь. Заверещав він не своїм голосом і чкурнув у ліс.

– А що він заверещав?

– Що діти Братика Кролика в нього в торбі й він просто пожартував.

Ця відповідь задовольнила хлопчика, та було ще дещо, що муляло йому:

– Дядечку Римусе, а Пан Черепаха стрибав через вогонь?

– А нащо йому було стрибати? Усі ж бо знають, що черепахи не їдять кролів.


Відповіді на загадки:

  1. Неправильно.
  2. Лід