Ці невеликі австралійські сумчасті живуть на відкритих рівнинах з достатньою кількістю кущів, зустрічаються в мангрових заростях, а також у лісистій місцевості. Двоколірні валабі поширені в південно-східній частині Південної Австралії. Крім того їх завезли до Нової Зеландії.
Вони зовсім дрібні, хоча і не маленькі: максимальна вага в самців сягає 20 кг., а самок – на 5 кг. менше. Довжина тіла дорослих тварин варіює від 75 см. у самок до 85 см. у самців. Довжина мускулистого хвоста в обох статей близько 65 см.
Хутро у двоколірного валабі довге і густе, його забарвлення темно-коричневе, при цьому кінцівки і хвіст зазвичай темнішого, майже чорнішого відтінку. У деяких тварин від щік до вух тягнуться ясно-жовті смуги, хоча і не всі представники виду можуть похвалитися такою прикрасою.
Пересуваються валабі величезними і важкими стрибками, під час яких тварина нахиляє голову вниз. Під час годування можуть переходити і на усі чотири лапи. За щонайменшої небезпеки ці кенгуру притискаються до землі, намагаючись бути непомітними. Якщо ж їх місцезнаходження розсекречене, тут же кидаються врізнобіч, проявляючи надзвичайну прудкість і спритність.
Живляться вони виключно рослинною їжею, віддаючи перевагу особливо м’яким і соковитим травам, листю і злакам. Іноді ночами хуліганять на полях, але можуть за необхідності їсти кору дерев, голчасті і навіть деякі види отруйних рослин, які худоба обходить стороною.
Живуть двоколірні валабі невеликими групами. Зазвичай одній такій групі належить ділянка в 300 м2, яка, втім, не охороняється від інших тварин. Самки здатні приносити потомство кожні 8 місяців.
Сама вагітність триває від 33 до 38 днів. Зазвичай з’являється лише одне кенгурятко, хоча украй рідко в цього виду бувають і двійнята. Через 250-300 днів після пологів нове покоління двоколірних валабі покидає свій надійний притулок, але ще близько 60 днів продовжує живитися молоком.
Тривалість життя може досягати 15 років. Відомо, що один з представників виду прожив у неволі більше 12 років.
Хоча площа лісових масивів Австралії весь час скорочується, двоколірні валабі залишаються цілком звичайними представниками місцевої фауни. Вони легко пристосовуються до нових умов проживання.
