Білогрудий філандер

Білогрудий філандер або білогрудий валабі настільки рідкісний, що деякий час навіть вважався вимерлим видом. Відкрив його в 1840 році британський натураліст Джон Гульд. Ці обережні тварини вважають за краще ховатися в густих заростях і не потрапляти на очі людям.

Виділенням позначений ареал проживання білогрудого філандера

Ці валабі не можуть похвалитися великими розмірами: дорослі тварини важать лише 3,2-5,8 кг., а це складає лише десяту частину від ваги найбільшого з їх родичів – великого рудого кенгуру. Довжина їх тіла не перевищує півметра, ще стільки ж припадає на головне багатство усіх кенгуру – мускулистий хвіст.

Щоки цих валабі прикрашені білими смугами, груди і горло теж білі. Інше хутро коричневе з червоним або сірим відливом. Від плеча до середини спини тягнеться темна смужка, яка теж вважається особливістю виду.

На відміну від інших видів кенгуру, білогруді філандери віддають перевагу поодинокому способу життя. Вони зустрічаються один з одним лише в шлюбний сезон, який триває з травня по липень. Побачивши майбутню партнерку самці видають характерні для цього періоду звуки і починають залицяння.

Вагітність триває від 33 до 35 днів. Відчуваючи наближення пологів, самка ретельно вилизує свою сумку, готуючи її для майбутнього малюка. Кенгурятко перебуватимете тут близько 30 тижнів, а потім почне помалу вивчати околиці. Незабаром після цього народжується ще один малюк, але старше дитинча продовжує годуватися материнським молоком до 11-місячного віку.