Коли маленька собачка Соня ще не була розумною собачкою Сонею, а була маленьким розумним цуценям, вона часто робила калюжку в коридорі.
Хазяїн Іван Іванович дуже гнівався, тицяв Соню носом і примовляв:
– Хто зробив калюжу? Це хто зробив калюжу?! Виховані собаки, – додавав він при цьому, – мають терпіти і не робити калюж у квартирі.
Собачці Соні це, звичайно, страшенно не подобалося. І замість того, щоб терпіти, вона прагнула непомітно робити свою справу на килимі, тому що на килимі калюж не залишається.
Та одного дня вони вийшли гуляти на вулицю. І маленька Соня побачила перед під’їздом ВЕЛИЧЕЗНУ КАЛЮЖУ.
– Хто зробив таку величезну калюжу? – здивувалася Соня.
А за нею вона побачила другу калюжу, ще більшу від першої. А за нею – третю…
«Це, певно, СЛОН! – здогадалася розумна собачка Соня. – Скільки ж він терпів!» – подумала вона з повагою…
І відтоді перестала робити калюжку в квартирі.