Якось собачка Соня сиділа біля телевізора, дивилася свою улюблену передачу «У світі тварин» і думала.
«Цікаво, – міркувала вона, – чому люди вміють розмовляти, а тварини – ні?»
І враз її осяяло!
«Адже телевізор теж розмовляє, – подумала Соня, – коли його вмикають у розетку… Отже, – подумала розумна Соня, – якщо мене увімкнути в розетку, я теж навчуся розмовляти!»
Узяла собачка Соня й сунула хвоста в розетку. А там хтось як вчепиться в нього зубами!..
– Ай-ай-ай! – зарепетувала Соня. – Відпустіть! Боляче!
І, висмикнувши хвоста, відскочила від розетки. Тут з кухні прибіг здивований Іван Іванович.
– Отакої! – сказав він. І, погладивши тремтячу Соню, додав:
– Дурненька, адже там ЕЛЕКТРИЧНИЙ СТРУМ. Будь обережніша!
«Цікаво, який він з себе, цей ЕЛЕКТРИЧНИЙ СТРУМ? – міркувала собачка Соня, з острахом поглядаючи на розетку. – Маленький, а який злий… Добре б його приручити!»
Вона принесла з кухні маленьку кістку і поклала її перед розеткою.
Та СТРУМ з розетки не висунувся.
«Можливо, він не їсть кісток або не хоче, щоб його бачили?» – подумала Соня.
Вона поклала поряд з кісткою шоколадну цукерку і пішла гуляти. Та коли вона повернулася, все виявилося цілим.
«Цей ЕЛЕКТРИЧНИЙ СТРУМ не їсть смачних кісточок!..
Цей ЕЛЕКТРИЧНИЙ СТРУМ не їсть шоколадних цукерок!..
ДИВНИЙ ВІН ЯКИЙСЬ!» – подумала розумна собачка Соня. І від цього дня вирішила триматися від розетки подалі.