Коли я був маленьким, все навколо мене здавалося дуже великим. Навіть час тягнувся довше. Листя вже майже все опало, а снігу все немає і немає.
І раптом вранці прокидаюся – усе навколо біле! Ура! Перший сніг! Я відразу вискочив на балкон і приніс його в кімнату – показати бабусі.
Бабуся сказала, що якщо вже я хочу внести сніг до квартири, то треба тримати його в тазику, а краще – у ванній, щоб тала вода не намочила підлогу. Потім я грався зі снігом у садку, а ввечері, як тільки прийшов додому, на нашому величезному балконі став катати грудки снігу. Найважче було донести до ванної першу, найбільшу, з іншими було легше. З кухні я стягнув морквину.
А тут і мама з роботи прийшла і відразу до ванної – руки мити. Раптом як скрикне! А потім як засміється! Бабуся з кухні запитує:
– Що там сталося?
А я кажу:
– Це мама мого сніговика у ванній побачила!
