Утім, Дмитрик і на думці не мав спускатися до машинного відділення. Він заскочив на камбуз і схопив довгу виделку. Замість щита він узяв кришку від каструлі. Прихопив ще й сірники: хтозна, може, знадобляться в бою.
Озброївшись, Дмитрик повернувся на палубу і сховався за ящиками: він боявся, що капітан його прожене. А піратське судно «Акула» вже з’явилося з-за скелі. На його щоглах роздувалися вітрила, чорні від бруду.
Біля штурвала «Акули» стояв отаман Горлохват. На плечі в нього сидів чорний ворон і курив цигарку. Решта піратів лежали голі до пояса на купі матраців і засмагали.
Побачивши «Карася», вони ліниво звелися на ноги й почали позіхати та чухатись.
Ворон Крук виплюнув недокурок і хрипко гукнув капітанові Медіану:
– Дай закур-рити!
– Не курю! – відповів Медіан, сміливо дивлячись на крилатого розбійника.
– Пірати, ви чули?! – загорлав Горлохват. – Цей довгань ображає нашу пташку! Не дає їй закурити!
– У-у-у-у! – хором завили пірати й замахали кривими шаблюками. – Віддавай нам жуйку, поки живий!
– Ви бандити й бешкетники! – відказав Медіан. – Нічого ви в мене не отримаєте, крім добрих стусанів!
– Ну ти, кар-рась! – вилаявся ворон Крук. – Кр-рий його з гар-рмати!
– Заряджай, братки! – заволав Горлохват. – Всиплемо цьому сміливцю!
Однак ледачі пірати не поспішали заряджати гармату. Нікому з них не хотілося підіймати важке ядро.
– Заряджай, Нахабо! – наказав Горлохват товстому пірату.
– Не можу, у мене живіт болить! – плаксивим голосом відповів той.
– Тоді ти, Дурношльопе! – звернувся отаман до іншого розбійника.
– А чого це я?! – заверещав хирлявий Дурношльоп. – Я що, гірший за інших? Лоботряс нехай заряджає! Або Нехлюй!..
– Провалитися мені на цьому місці! – розлютився Горлохват. – Свині ви ледачі, а не пірати!
– Кр-рокодили!– додав ворон Крук. – Кр-реветки!
– Усі тут ледарі гидкі, крім мене! – гримав Горлохват і тупотів ногами.
– І кр-рім мене! – змахнув крилами ворон Крук. – Я без-пер-рер-рвно кр-ружляю над мор-рем! Я р-розвідувальний вор-рон!
– Хочете ви жуйки чи ні, я вас питаю?! – гукнув Горлохват.
– Хо-о-очемо!.. – загули пірати і знову замахали шаблями.
– Тоді впер-ред! – гаркнув Горлохват, повертаючи штурвал «Акули».
Капітан Медіан стояв біля рубки «Карася» і гнівно зиркав на піратів, що наближалися. У руці він тримав відро з манною кашею. Ви спитаєте: чому відро? Та тому, що на мирному жуйковозі не було жодної зброї.
– Гей, ти, залізне опудало! – крикнув Кібрикові Горлохват. – Притули свого капітана до стіни, бо він зараз впаде з переляку!
У голові в робота заклацало: він шукав там слово «опудало».
– Ги-ги-ги!.. – заіржали пірати. Вони були вже зовсім поруч – ось-ось перестрибнуть зі своєї «Акули» на жуйковоз!
Капітан Медіан швидко видерся з відром на дах рубки, прив’язав до нього мотузку і щосили розкрутив навколо себе. Відро зі свистом пролітало над самісінькими головами піратів. З переляку вони посідали навпочіпки.
– Кар-раул! – каркнув ворон Крук. Лише Горлохват не розгубився: він порачкував до гармати, щоб заштовхнути в неї ядро.
Дмитрик зрозумів, що треба рятувати капітана. «А що як влаштувати в піратів пожежу? – подумав він. – Тоді Горлохват не встигне вистрілити!» І юнга Метелко стрибнув на палубу «Акули», аби підпалити величезну купу матраців і подушок.
Тим часом робот Кібрик відшукав у себе в голові слово «опудало». Слово було дуже образливе. Кібрик важко зітхнув. Від цього здійнявся шалений вітер, він налетів на чорні піратські вітрила і стрімко поніс «Акулу» далеко в море. Медіан з Кібриком не помітили, що разом із піратами зник і Дмитрик. Вони гадали, що юнга лагодить мотор «Карася».