Пил зі штори, яку ніколи не прали, потрапив Кроликові в ніс. Він голосно чхнув: «А-псик!» – і пискнув самому собі:
– Бувай здоров!
– Хто там чхає? Заарештувати! – наказав король.
– Не треба, – сказав Кролик, виходячи з-за штори. – Мене вже заарештували.
– Я його заарештував, – підтвердив королівський мудрець.
– Так чому він чхає тут, а не у в’язниці?! – тупнув ногою Байдик Четвертий.
– Чхав я на вашу в’язницю, – нечемно відповів Кролик. – Я славнозвісний Кошуп! І для мене нічого не варто перетворити Вашу Величність на звірятко.
– На яке ще звірятко? – розгубився король.
– На змію, мокрицю або павука, – сказав Пушок. – Можна на стоніжку.
– Ой! – злякався король.
– Він бреше! – сказав мудрець. – Ви БАЙДИК. Якщо він відкусить від вас три літери посередині, то Ваша Величність перетвориться на БАК для сміття, а це не так вже й страшно.
– Вай! Не хочу! – закричав король, дриґаючи ногами.
– Заспокойтеся, Ваша Величносте, – сказав мудрець. – Він нічого від вас не відкусить. Він кусає лише те, що приємно пахне: квіти, трави, шоколад, – а ви, пробачте, не милися понад тридцять років.
– Отже, ми його не боїмося? – спитав король.
– Анітрохи, Ваша Величносте! – вклонився Мерзотель.
– Тоді хапайте його, негідника! – загорлав Байдик, вказуючи на Кролика.
– Зачекайте! – пропищав Пушок. – Спершу я покажу свій останній фокус.
Він змахнув білим капелюхом і відчинив скриню для морозива. А в ній – ви пам’ятаєте? – сиділи голодні миші.
– За мною! – наказав Миш’як, вистрибуючи зі скрині. І сім тисяч мишей ринули за ним у королівську їдальню.
Що тут почалось! Перелякані ледарі подерлися на стіл. Заморський артист – Чоловік-Стрибунець – підстрибнув до стелі й ухопився за люстру. А Кролик скочив до стільця Мерзотеля й вихопив з-під подушки ключ від Тюремної вежі.
– Сторожа, сюди!! На допомогу! – верещали Байдик і ледарі, тупцюючи на столі. Вбігли стражники. Вони несли в сітці кота, якого нарешті впіймали.
– Випустити його! – наказав мудрець. – Хай розжене мишей!..
Кота витрусили із сітки. Ще донедавна він був шоколадною макітрою, яку подарували королю. Миші жадібно заворушили вусами: вони почули смачний запах.
– Шоколадний кіт! – пронизливо завищав Миш’як.
– Шоколадний кіт!! – підхопило хором його сіре військо й кинулось на кота.
Кіт з переляку підскочив до стелі та вчепився в штани Чоловіка-Стрибунця. Чоловік-Стрибунець звалився з люстри просто на Горлохвата. Горлохват змахнув кулаком і влучив у вухо Лоботрясові. Знялася буча. Стіл не витримав і з тріском розвалився. А де ж кіт? Він давно втік із їдальні, і сім тисяч мишей помчали за ним.
Поки в палаці тривала ця веремія, Дмитрик із Кроликом відімкнули ключем двері Тюремної вежі й випустили бранців.
– Присягаюся геометрією, – сказав капітан, побачивши завмерлого біля вежі робота, – наш Кібрик знову перегорів! Полагоджу його дорогою.
Автоінспектор сів за кермо пожежної машини й завів мотор.
– А як же моя Хвилинка? Я її тут не покину! – мало не плакав Годинникар. – Будь ласка, знайдіть для неї в машині місцинку!..
Раптом пролунали крики й забряжчала зброя. На драбину пожежної машини полізли з вікна пірати, а на ґанок, вимахуючи алебардами, вибігли стражники.
– Юнго, до брандспойта! – наказав капітан.
– До чого? – перепитав Дмитрик.
– До пожежного шланга!
Юнга Метелко зрозумів. Він ухопив брезентову кишку і спрямував потужний струмінь води на ворогів. Пірати забулькотіли й полізли назад у вікно. А стражників змило з ґанку, наче й не було.
– У машину! – наказав капітан. Проте мотор раптом заглух, адже Мерзотель вранці злив майже весь бензин.
Знову гупають чоботи стражників, знову лізуть з вікна пірати. Пропали наші герої, накладуть вони головою…
– Е ні! – всміхнувся капітан. – Нас так просто не візьмеш. Усі до карети, мерщій! Юнго, беремо Кубрика, раз-два!..
Автоінспектор скочив на передок карети, схопив вуздечку.
– Іго-го-о!.. – тривожно заіржала кобила Хвилинка і чимдуж помчала брудною вулицею.
Байдик люто затрусив кулаками:
– Наказуємо наздогнати!
Він так розлютився, що забув про свої лінощі й заліз разом із піратами до пожежної машини.
– А ви чого заклякли? – гукнув король мудрецю та Чоловікові-Стрибунцю. – Сідайте Дурношльопові на коліна!..
Пірати здійняли брезентове вітрило. Вітер дув у бік Бамбаламська, і пожежна машина покотилася навздогін за втікачами.