Ти гарно співаєш, – сказав Айк
– Тобі подобається?
– Авжеж!
– Тоді я тобі ще заспіваю.
– Давай!
І Чорлі заспівав:
- Хто невдачі не боїться,
- Хто не плаче від невдачі,
- Принесу тому завжди
- Я удачу. Тільки жди!
- Жди терпляче,
- Небораче,
- І не плач!
- І не бійся,
- Небораче,
- Ти невдач!..
Айк з таким захопленням дивився на Чорлі, що нічого не помічав. І раптом… Раптом ззаду почувся хриплий сміх. Айк обернувся. Ззаду стояв Бридакус.
І реготав:
– Га-га-га! Ич, розспівався, зрадник чорнохвостий! Я теж співати вмію! – і Бридакус заспівав:
- Я Бридакус!
- Я чаклун!
- Жартівник і веселун!
- Я роблю усе противне,
- Некрасиве, негативне,
- Все погане, все бридке,
- Все потворне і гидке!
- Я роблю бридакості
- Отакої якості!
Він підняв догори великий палець.
– От зараз побачите!.. Тобі, Чорлі, я, звичайно, нічого зробити не можу. Ти прилучився через мене до нашого чаклунського племені і став недоторканним. Але я тебе добре знаю – у тебе вразливе серце. Тобі сподобався цей хлопчик, ти вирішив йому допомогти. Так-от – полюбуйся на нього. Га-га-га!
Бридакус змахнув руками…
І Айк раптом відчув, як у нього на спині росте горб, а голова опускається до землі, а ніс видовжується, а губи огидно розтягуються, одвисають, а очі – одне зовсім заплющується, у той час як друге банькато витріщується…
– Га-га-га! – переможно зареготав Бридакус. – Гарненький! Точнісінько такий, як я. Наче брат мій рідний!
Бридакус ще раз переможно зареготав і зник. Айк заціпенів від жаху.
– Підлий чаклун! – вигукнув Чорлі.
– Н-не… невже це назавжди?! – ледве вимовив Айк.
– Ні! Ні! Не бійся! На всі чари Бридакуса є протичари. Треба тільки дізнатися, які саме потрібні для тебе. І ми це неодмінно дізнаємося. Потерпи тільки трохи.
Айк тяжко зітхнув. Легко сказати – потерпи. А як таке терпіти, коли ти раптом став потворою?!