– Заходьте, це наша класна кімната! – запросив Такусь.
Вони зайшли до світлої кімнати, схожої на клас. Як і в класі, тут висіла дошка. Але парт було всього дві: блакитна і чорна.
– Блакитна – то Сякусева, а чорна – Такусева! – одразу здогадалася Аля.
На стінах висіло багато всякої всячини.
Висіли на них географічні карти, протигаз, друшляк, млинок, мідний тромбон, білий лікарський халат, сачок на метеликів, обценьки, гербарій під склом, пучечок горобини і ще багато всякої всячини, яку навіть неможливо перерахувати.
Такусь обвів рукою стіни і сказав:
– Це все залишилось від вчителів, які нас вчили.
У Алі похололо всередині, і вона навіть не наважилася спитати, куди поділися усі ті вчителі.
А Такусь тим часом згадував:
– Пам’ятаєш, що було, коли нас вчив Кухар?
– Ще б пак! Ти наліпив пиріжків з пластиліну, а в ожиновий компот вкинув акварельної фарби, щоб був червонішим!
– А Будівельник?
– Ми замурували його в кімнаті, і їм довелося викликати пожежників, щоб витягти його звідти!
– А Кравець?
– Ха-ха-ха! Ми покраяли на носові хустинки геть усі завіси, портьєри і простирадла з матусиної спальні!
– А чому вас вчило так багато вчителів? – спитала Аля.
– Чому? Бо наша люба матуся боїться, що з нас виростуть такі ж нездари, як наш татусь. Вона чекає-не дочекається, коли ж у нас знайдеться ну хоч отакусінький талантик! – Сякусь показав кінчик нігтя. І продовжив спогади:
– А Конструктор?
– Який Конструктор? – стрепенувся Сашко.
– Та який! Звичайний, – сказав Такусь. – Страшний зануда. «Цю гаєчку сюди, цю шваєчку туди», – перекривив він. – Вже на другий день він нам так обрид, що ну! Правда ж, Сякусю? І ми написали на нього ябеду! Ото була ябеда! – Такусь у захваті аж підскочив. – Ніби він винайшов таку машину, яка перетворює увесь папір знову на дерева, з яких він зроблений! І знаєте, що найсмішніше? Що той бідолашний Конструктор справді таку машину вигадав! Ха-ха-ха-ха! – аж зайшовся реготом Такусь.
– А який… який він на вигляд? – хвилюючись, поцікавився Сашко.
– Та який? Звичайно, як ось ти. Стривай, стривай, він справді ніби трохи схожий на тебе! О, так і є! І як я раніше не помітив! Викапаний ти, тільки сумніший.
– А де… де він зараз? Де його можна знайти?
– Та навіщо він тобі здався? – здивувалися престолонаслідники.
Сашко важко зітхнув і розповів їм свою історію.
Сякусь і Такусь спохмурніли.
– Знайти його буде нелегко, якщо взагалі можливо, – сказали вони.
– Чому?
– Бо їх усіх, тобто на кого надійшла ябеда і хто не зміг відписатися, відвозять до Кар’єру.
– До якого кар’єру?
– Ну, це така величезна яма, в яку їх складають рядами, а потім закопують екскаватором.
– Як? Живими? – жахнулася Аля.
– А хіба ти чула, щоб таланти закопували мертвими? Таланти закопують лише живцем! Так ось, я й боюсь, що твого Конструктора… вже закопали!