Сашко солідно, по-дорослому звів брови докупи і сказав:
– Ну, почнімо з того, що зрозуміло відразу: листа адресовано саме тобі!
– З чого це ти взяв? – заперечила Аля. – Хіба мало дівчаток, яких звати так само, як мене?
– Ой, Алько, не придурюйся! – сказав Сашко. – Ти ж бачиш, що тут написано твою адресу. Власне, її початок: …вельників, 12… Зрозуміло, що це: вулиця Будівельників, 120! Тобто твій будинок!
– І зовсім не зрозуміло! – трохи ображено сказала Аля.
– Це може бути й будинок номер 12, і будинок номер 121, 122, 123 і так далі…
– А от і ні! – Сашкові очі переможно зблиснули. – Під номером 12 на нашій вулиці – новий банк! А твій будинок – останній на вулиці Будівельників! Ти що, забула?
Аля з повагою глянула на свого друга. Недарма його «інструктором-конструктором» у школі називають!
А Сашко тим часом вів далі:
– А по-друге, тут написано: Переможниці… Карлика Недоч… Що, по-твоєму, це означає? Що йдеться про карлика Недочеревика! А хто тут переможниця? Га?
Сашко від задоволення долонею потер свого кирпатого носа.
– Ідемо далі дше на допо… Це може означати тільки одне: ШВИДШЕ НА ДОПОМОГУ!
– Ого! – зробила Аля круглі очі. – А далі?
– …що ти не при… – прочитав Сашко. – Я думаю, це: ЯКЩО ТИ НЕ ПРИїдеш, або прийдеш – не має значення, то …анеться непоправ… – СТАНЕТЬСЯ НЕПОПРАВне…
Тобто непоправне горе, або нещастя, або лихо…
Сашко вдоволено відкинувся на спинку стільця. Він дуже пишався, що так швидко розгадав цю непросту загадку!
– Отже, лист приблизно такий:
Дівчинці Алі,
переможниці Злого Карлика Недочеревика,
яка мешкає на вулиці Будівельників, 120, квартира 131
Дорога Алю, швидше на допомогу! Якщо ти не приїдеш, станеться непоправне лихо! Твої друзі…
А от хто вони, ці твої друзі, – на жаль, невідомо! – зітхнув Сашко.
– Але ж як нам дізнатися, хто нас кличе на допомогу? – аж підскочила на своєму стільці Аля. – Вони там, можливо, гинуть! Або воюють з якимось ворогом! А ми… тут! Що нам робити, Сашко?!
Аля у відчаї обхопила руками голову.
Та вагалася дівчинка недовго. Мандри по зачарованих країнах навчили її швидко приймати рішення. Вона струснула головою і сказала:
– Треба вирушати на допомогу!
– Але ж ми не знаємо, куди йти і кого виручати! – нагадав Сашко.
– Та ні, – похитала головою Аля. – Я впевнена, що раз до цього причетний Перший Недорадник – треба мандрувати до Недоладії!
– Як ти собі це уявляєш? – здивувався Сашко. – Хіба ти знаєш туди дорогу?
– А от уяви, що знаю!
– Що, справді?! – витріщив очі Сашко.
– Ось послухай! Коли мене вперше переносив до Недоладії Недочеревик, він промовив оте закляття, про яке я тобі розповідала. Отже, закляття ми знаємо. По-друге, щоб перенестися з Недоладії, треба, щоб у тебе все було дороблене…
– Ага! – здогадався Сашко. – А щоб перенестися до Недоладії, треба, щоб у тебе навпаки – було щось недороблене!
– Точно!
– А що в тебе може бути недороблене? – допитливо глянув на Алю Сашко.
– Як що? Звичайно, недоплетена коса! Ось я зараз її розплету…
– Стривай, стривай! Не квапся! Треба все гарненько обмізкувати! – зупинив дівчинку Сашко. – Тобі добре – розплела косу – і рушай! А що мені робити? У мене ж кісок немає!
А й справді! Аля задумалась.
– По-друге, – сказав Сашко, – необачно вирушати в мандри без підготовки! Прикинь! Звалимося туди, як перелякані – ні тобі зброї, ні екіпірування!
– Про яку зброю ти патякаєш? – зробила круглі очі Аля. – Невже ти справді гадаєш, що в Недоладії може йти якась війна?!
– Хто зна… хто зна… – похитав головою Сашко. – Нам треба хоча б мобілки підзарядити! Там, наскільки я пам’ятаю, електрики нема! А мій уже майже розрядився!
Проти цього Алі важко було щось заперечити. Звісно, краще передбачити різні несподіванки, щоб бути до всього готовими.
– Отже, домовляємось так! – діловито запропонував Сашко. – Я – миттю додому. Зберу дещо, підзаряджу мобільник – і назад. Тільки краще дочекатися, коли всі полягають спати. Ти теж візьми те, що може нам пригодитися. Зустрічаємось об одинадцятій в альтанці скверу за твоїм будинком! Згода?
– Згода! – сказала Аля.
– Ну, тоді я побіг!
І Сашко Тишко зачинив за собою двері.