Недосайт продовжував розповідь. Аля з Сашком слухали, наче зачаровані. Навіть папуга Фері не вставляв своїх недоречних зауважень.
– Залишившись без підданих, королева Сяк-Такева сіла в свою обшарпану карету й поїхала до королеви Ябільшенебуди.
– Ваша Обіцяльна Величносте! – улесливо сказала вона Ябільшенебуді. – Я не обіцяю бути вам вірною служницею! Але й не обіцяю, що зраджу вас при першій можливості! Візьміть мене до себе на мою попередню посаду при дворі – посаду Першої Недофрейліни! Ви не пошкодуєте! Адже зі мною приїхали й мої вірні байдики з Байдужем! Вони швидко покінчать з бунтівниками! Але в мене є ще один чудовий план, як зміцнити вашу владу над цією непокірною країною! Я обов’язково вам про нього розповім!
Так у Недоладії з’явилася королева Сяк-Такева з графом О’Маном, синочками Сякусем і Такусем, Прокурорським Кротом та Байдужем із байдиками. І почала ця Перша Недофрейліна плести інтриги серед придворних! Бульбашкоголова королева Ябільшенебуда в усьому прислухається до її порад. Спочатку ми не звертали на це все уваги – граються собі в королев і придворних, то й нехай собі граються! Та коли до нас почали доходити чутки, що вони збираються повернути до Недоладії Першого Недорадника…
– Ой! – не втрималася Аля.
– Так, так, – глянув на неї Недосайт. – Саме це й мала на увазі Сяк-Такева! Вона справді розробила цілий план його повернення! Нам стало відомо, що до них на службу найнялися деякі зрадники з країни якоськів та абияків! Один з них – Кібер, який знається на комп’ютерах. Він зараз працює в Комп’ютерному Центрі.
– А навіщо їм здався цей Перший Недорадник? – здивувався Сашко.
– Як то – навіщо?! Якщо він без голови тримав усю Недоладно в кулаці, то тепер, з головою, він зможе швидко повернути старі порядки! І розправитися з тими, кому вони не подобатимуться!
– Ой! – знову не втрималася Аля. – І навіщо я домалювала йому голову!..
– Якби ти не домалювала йому голову, він не зник би з Недоладії! – нагадав їй Сашко. – Хто ж міг знати, що його буде вкрадено просто з твоєї кімнати!
– А королева Ябільшенебуда не боїться, що Перший Недорадник зазіхатиме на її корону?! – спитала Аля.
Вона раптом згадала, як боявся втратити корону Недороль Десятий.
– Хе, така думка навіть не приходить в її порожню голову! – презирливо сказав Недосайт. – Але менше з тим! Навіщо нам вирішувати ще й їхні проблеми! Нам і своїх досить! Отож, – повів він далі, – столицю Недоладії з Недограду перенесли сюди, до цього міста, яке так і назвали – Місто Обіцянок. Вони й Недоладію хочуть перейменувати на Країну Обіцянок! І хоч стара назва, чесно кажучи, теж не надто нам подобалась, але ж це наша країна! Чому якість приблуди мають вирішувати, як вона має називатися?! Саме тому ми й почали з ними боротися!
– Хто це – ми? – спитав Сашко.
– Ми – це, передовсім, Недоладько! Він зібрав довкола себе найрішучіших недоладян, готових чинити спротив бульбашкоголовій королеві та її слугам! Адже не можна було допустити, щоб сюди повернувся Перший Недорадник! Та ще й з головою!
Тут Недосайт сумно зітхнув, і Аля зрозуміла, що він дійшов до найсумнішого місця своєї розповіді.
– І ось вже цілий тиждень, як від наших друзів немає ніяких звісток! Вони пішли до Недограду, щоб проникнути в хатинку Недочеревика…
– Навіщо? – здивувалася Аля.
– Не знаю! – знизав плечима Недосайт. – План придумав Недоладько. Але він тримав його в суворій таємниці! Щоб ненароком хтось не проговорився, він нікому його не розповідав. Адже скрізь нишпорять і підслуховують ці гидомирні сяк-таки!
– Еге ж… – задумливо мовила Аля. – Одного такого ми теж зустріли…
– А вчора… – Недосайт стишив голос, – стало відомо, що Недоладька, Недопопелюшку, Недоштанька, Недорушничка та Мережану Недошкарпетку схопили і кинули до в’язниці в замку. Ця єдина на всю Недоладію в’язниця залишилася ще від Недороля Десятого. Вона стояла пусткою, бо нам нікого було до неї кидати. І ось нарешті в’язниця стала в пригоді… нашим ворогам, – гірко докінчив Недосайт.
– І ще ми дізналися, – додала бабуся Недокватирка, – що зробив це… Перший Недорадник! Він знову з’явився в нашій країні! А це означає, що вони таки здійснили свій підступний план його повернення!
– Так! – рішуче струснула головою Аля. – Не будемо хнюпити носа! Ми – тут! І ми розпочинаємо боротьбу з Першим Недорадником!
На це нарешті озвався папуга Фері:
– Обираючи нас, ви обираєте своє майбутнє!
– Отже, роздумувати ніколи! – не звертаючи уваги на Фері, сказала Аля. – Нам негайно треба вирушати до Недограду, щоб визволити наших друзів із в’язниці!
– Добре, добре! – озвалася бабуся Недокватирка. – Негайно-не негайно, але спершу треба повечеряти і гарно відпочити! Ви ж не збираєтесь іти туди серед ночі?! Я саме напекла пиріжків з картоплею! Отож вечеряйте – і в ліжко! А зранку й думки ясніші!
Аля відкрила було рота, щоб заперечити, але одразу ж передумала. З бабусями сперечатися марно! Вона це добре знала з власного досвіду!
