Звістка про те, що Джебсон залишився інвалідом і вже ніколи не вийде на ринг, зчинила в Британії справжню бурю. Цирк «Бухенбах» негайно переїхав до Франції, доки не трапилося якогось нещастя. Іван Сила знову присягнувся, що більше не битиметься й не боротиметься на арені.
Після того злощасного поєдинку в Лондоні його опанував кепський настрій. Йому було жаль боксера, кар’єра якого так несподівано обірвалася.
Іван замкнувся в собі і не розмовляв навіть зі своїми колегами. Тільки мавпочка Беня була завжди поруч.
Іван неспішно йшов вулицею.
– Мсьє Сила? – почувся позаду чоловічий голос.
Хлопець обернувся. Перед ним стояв елегантно вбраний панок у котелку.
– Ми ваші палкі шанувальники, і мали б за честь випити з вами келих гарного французького вина, – приязно усміхався незнайомець.
І хоч Іван не пив, але щоб розвіяти тугу, прийняв пропозицію. Вони йшли мокрими вуличками Парижа.
– Уже недалечко. Ось сюди, – направляв панок у темний провулок.
Іван був заклопотаний своїми думами і навіть не зауважив, як з підворіття вискочили шестеро чоловіків із залізяками в руках і почали його гамселити.
– За Джебсона! – кричали вони, наносячи удари.
Іван перекинув одного з них через ворота, викрутив другому руку, але тут його щосили гримнули ззаду по голові. Кров почала заливати йому очі, він упав на коліна, а далі повалився додолу.
Агент Фікса, який стежив за Іваном Силою уже кілька місяців і витратив на це половину свого статку, не вірив своїм очам. Шестеро невідомих били його кровного ворога. Як? Операцію проведено без нього? Хто посмів? А дзуськи вам!
Два почуття боролися в ньому: зловтіха і обов’язок. Врешті-решт переміг обов’язок: як-не-як, колись він був найкращим агентом таємної поліції. Фікса сягнув рукою по револьвер, але його на місці не виявилось. «О пресвята діво Маріє, де він?!», – застогнав екс-агент, б’ючи себе по кишенях.
Тут Іван Сила впав, і нападники почали його добивати. Фікса безстрашно кинувся в бій.
– Стояти! Таємна поліція! – волав він несамовито. – Іменем Республіки, ви заарештовані.
Бандити заклякли, не розуміючи незнайомої мови.
– Що робимо, Лисий? – гукнув один із них.
– Дай йому по черепі і змиваємось, – наказав той.
Відважний Фікса навіть не встиг витягнути посвідчення агента 008, як отримав залізним прутом по голові, тихо зойкнув і простягся біля Івана Сили. Нападники відразу накивали п’ятами.
На гамір у провулку виглянули сусіди, які й викликали поліцію і швидку допомогу.