Об’їхавши пів-Європи, мадам Бухенбах отримала запрошення на цирковий фестиваль у Британії. Вже давно візиткою її цирку став Іван Сила, який дивував усіх своїми номерами. Коли чутки про нього поширилися світом, британці захотіли побачити цього неймовірного силача і на своєму святі.
Найбільший цирк Лондона був переповнений ущерть. Ще б пак! Адже серед глядачів – сама британська королева. Вона сиділа на окремому підвищенні в розкішному різьбленому кріслі, час від часу прикладаючи до очей театральний бінокль. На манежі, зриваючи оплески, виступали артисти з різних цирків і країн.
Та всі чекали на останній вихід – гірського ведмедя Івана Сили.
Іван з легкістю виконував свої номери: «Залізне серце», витягування цвяхів з дошки, розбивання кувалдами каменюки на грудях, «зуби мамонта», «залізний ніс». Насамкінець парубійко на шиї зігнув залізничну рейку. Шокована публіка не шкодувала долонь.
Та враз овації стихли. Королева легким помахом покликала Івана до себе.
Вона простягла йому руку. Гірський циркач нахилився і галантно, як умів, її поцілував. Її величність усміхнулася і сказала щось по-англійськи.
Пандорський у сірому фраку був тут-як-тут. Він переклав:
– Королева просить тебе поборотися з уславленим боксером Джебсоном.
Іван знітився.
– Невже такий богатир чогось боїться? – в’їдливо затрясла кучерями Її руда величність. – Публіка чекає, – показала вона рукою на глядачів.
– О’кей, – відповів Іван єдиним англійським словом, яке знав.
Коли ведучий оголосив, що зараз відбудеться поєдинок між Джебсоном та Іваном Силою, у цирку зчинилося щось неймовірне. Усі глядачі зірвалися на ноги й заходилися співати англійських пісень. Атмосфера нагніталася.
Схвильована мадам Бухенбах забігла до Іванової гримерки.
– Мій коханий ведмедику! – театрально заломила вона руки. – Якщо ви виграєте! Якщо ви виграєте!..
– То що буде, якщо він виграє? – підняв брову Міха Голий, що зав’язував Іванові боксерські рукавиці.
– Я вам пробачу оті 50 тисяч, які за вас заплатила. Але з умовою, що ви добудете наші гастролі до кінця, – нарешті опанувала вона себе.
– Що ж, голодному й опеньки м’ясо, – погодився Іван.
Джебсон був чемпіоном Британії з боксу і кумиром молоді. Англійців неприємно вражало, що Івана Силу почали називати найсильнішою людиною Європи. Тому вони все влаштували так, аби цей парубійко поїхав з Британії осоромлений. Адже всі знали, що Іван Сила – не боксер, а змагатися випадало саме з цього англійського виду боротьби.
Правил боксу Івана навчав ще доктор Брякус. Відтоді хлопець лише кілька разів тренувався з боксерами, адже в цирку «Бухенбах», зрозуміло, боксерські рукавички були ні до чого.
Проте Іван не дуже хвилювався. Він радше покладався на народну мудрість: «Як Іван не зможе, то Бог допоможе». Хай буде, що буде!..
* *
Чорношкірий Джебсон був дебелий, довгорукий, і мав неймовірно білосніжну усмішку. Його удари, мов град, сипалися на Іванову голову. Сила тільки прикривався кулачиськами.
Та один випад він таки пропустив, після чого простягся на манежі.
– Один, два, три… – почав рахувати суддя під улюлюкання натовпу.
Однак Іван звівся на ноги і поєдинок продовжився. Їхні спітнілі тіла блищали в промінні прожекторів.
Коли ж Джебсон боляче вдарив його в печінку, а далі в брову (ой, що зараз буде! Зажмуртеся!), Іван вилаявся і чворохнув з усієї сили у відповідь. Джебсон відлетів на кілька метрів і непорушно застиг.
Суддя схилився над ним, почавши рахунок, але той не ворухнувся.
– Лікаря! – гукнув на все горло арбітр.
Захеканий медик кілька секунд оглядав Джебсона, а далі кудись побіг. Увесь цей час публіка стояла, застигши в німому передчутті. Коли ж непритомного Джебсона на ношах винесли з цирку, усі згадали про Івана Силу.
Що тут почалося!
В Івана полетіли прокльони, лайки і навіть окремі предмети. Суддя грізно підійшов до нього і попросив зняти рукавиці. Права рукавичка, якою було завдано останнього удару, була тріснута.
– Покажіть руки! – наказав арбітр.
Іван розкрив долоні. Але там нічого не було. Суддя здивовано похитав головою, а тоді підняв праву руку верховинця догори. Іван Сила переміг!
Англійська королева покидала цирк розчарованою.