Японія є однією з найдивовижніших країн. У всьому світі відома працьовитість японців, їх завзятість, дисциплінованість і дбайливе ставлення до природи. Пропонуємо звернути увагу ще на одну особливість цього народу, яку варто було б перейняти батькам, які живуть у будь-якій країні. Маємо на увазі японський підхід до виховання дітей.
Люди, які приїжджають до Японії, дивуються з незвичайного взаєморозуміння між різними поколіннями японців. Діти слухняні і милі, дорослі адекватні, бабусі і дідусі люблять, але без звичного «сюсюкання». Причиною такої одностайності є особлива традиція виховання дітей, коріння якої відходять у далеке минуле.
Багато століть тому японські матері поєднували роботу з вихованням дітей. Але не було жодних дитячих садків або бабусь, які сиділи вдома і з якими можна було залишити дитину, доки не закінчиться робочий день. Тому малюк завжди був там же, де і його мати. Навіть якщо жінка йшла в поле, вона примотувала дитину до себе тканиною. При цьому вона постійно спілкувалася з малюком, розповідала, що вона робить, і чому. Недивно, що дитина швидше вчилася розмовляти, ніж ходити.
Що дає такий підхід? Малюк почуває себе залученим в усі життєві процеси (роботу, відпочинок, прогулянки), йому легше розвиватися і пізнавати світ. Недивно, що і зараз японки вважають за краще виховувати дітей згідно такої традиції. Куди б не йшла мама, чим би вона не займалася, малюк завжди поряд з нею – на руках, за спиною або потихеньку йде з нею за руку.
Зазвичай японські матері сидять удома, поки дитині не виповниться 3 роки. Хоча в країні є ясла, віддавати в них малюка вважається негожим. Втім, як і просити посидіти з дитиною бабусь і дідусів. Після того, як малюк відсвяткує своє триріччя, його відправляють у дитячий садок.
І вдома, і в садку дитину учать проявляти увагу до почуттів – не лише до своїх, але до інших людей, тварин і навіть неживих предметів. Наприклад, якщо малюк ударяє машинку об підлогу і ламає її, мама не відбере іграшку, але обов’язково повідомить, що дитина спричинила машинці біль.
Не варто думати, що виховання дитини повністю лягає на плечі жінки. З малюками охоче няньчаться їхні татки.
Японські правила виховання
Як вже згадувалося, в Японії діти отримують багато батьківської уваги – обіймів, розмов, спільних прогулянок та ін. При цьому мами і тата ніколи:
- не підвищують голос;
- не читають нотацій;
- не застосовують тілесних покарань.
Японці учать дітей:
- поводитися ввічливо;
- бути уважними до інших;
- нікому не заважати своєю поведінкою.
Що роблять японці, коли дитина поводиться погано?
Закономірно, що батьків цікавить, а як же змусити дитину припинити балуватися? Якщо японці не кричать, не карають, то як вони мотивують малюка поводитися правильно?
Відповідь проста – своє невдоволення вони показують інтонаціями і поглядом. Японські діти безпомилково розпізнають, коли батьки засмучені їх поведінкою, переживають почуття провини та розкаяння, і намагаються виправитися.
Як бачите, в Японії діти купаються в любові і турботі з боку своїх батьків, і з самого свого народження засвоюють принципи життя в суспільстві. Безумовно, ця система виховання дуже незвична для жителів інших країн. Але досвід сотень років показує, що вона неймовірно ефективна і допомагає виховувати законослухняних, вихованих і приємних у спілкуванні громадян.