Як обійтися без повчальних бесід при спілкуванні з дитиною? Як стимулювати її до досягнення цілей і мотивувати до навчання без нотацій? Одна з цікавих методик – розвиваюче спілкування. Засновником розвиваючого спілкування був бразильський філософ, учитель португальської граматики Пауло Фрейер, який у 19 столітті за допомогою свого методу за декілька днів навчав письму безграмотних сільських жителів.
Які принципи лежать в основі розвиваючого спілкування? Як за 20 днів Пауло Фрейрер навчав безграмотних людей письму? Він усього лише щиро цікавився ними. Він регулярно цікавився, як живуть селяни, як влаштований їх побут, які в них потреби.
Наприклад, вони говорили про те, що їм потрібна система водопроводу, щоб вирішити труднощі з постачанням води, але для цього треба скласти лист градоначальникові. І тоді, коли була виявлена потреба в навчанні, селяни в лічені дні навчалися грамоті.
І не просто вміли писати, а складали розгорнуті твори про своє життя, описували процес гончарної майстерності, писали вірші і т. п.
Виходить: після того, як їх головна потреба була задоволена шляхом отримання такого інструменту, як письмо, вони дозріли до того, щоб задовольняти потреби вищого порядку.
У всіх батьків теж є ця дивна батьківська можливість – розвиваюче спілкування.
Приклад розвиваючого спілкування з дитиною 4-х років.
“Картинка їх життя”
Чекаємо довго, з дитиною 4-х років, тролейбуса.
– (мама) Поворожи, що б швидше приїхав.
– (дочка) А як?
– (мама) Придумай.
– (дочка) Енікі, бенікі, трам- пам- пам- пам, їдь тролейбус швиденько до нас!
– (мама) Давай, три рази повтори, стрибаючи на одній ніжці.
Старанно “Чаклує”. Доки тролейбуса немає.
Підходимо до кіоску.
– (мама) Давай подивимося, що тут цікавого.
Оглядаємо з усіх боків, граємо в гру “хто що бачить”.
– (мама) А я бачу мишенят на нижній полиці.
– (дочка) А я бачу блокнотик красивий на середній полиці. А ще я бачу книжечки. Мамо, купи книжку.
– (мама) Ось є книжка-малятко для тебе (коштує копійки), купую. “Дивися, на цю картинку і запам’ятай її. Запам’ятала?”
– (дочка) ага!..
Закриваю книжку і прошу назвати всі деталі картинки. Називає, усе що запам’ятала.
– (мама) – Молодчина!
А от і тролейбус.
– (мама) Подивися, який номер?
– (дочка) П’ятий! Наш, наш!
Чудово, якщо в тролейбусі вільне місце попереду, біля маршрутної карти.
Відразу досліджуємо маршрут нашої поїздки.
– (дочка) Вказує на точку на карті, тут яка зупинка?
– (мама) Давай читати: Читаємо разом:”При-мор-ська”.
– (дочка) А чому “Приморська”? Там що, море було?
Підключається пасажир поруч і розповідає історію назви.
Слухаємо.
Дивимося на карту. А далі зупинка “Лісова”
– (дочка) А там що, ліс росте?
Сміємося.
Виходимо і йдемо пішки (йти хвилин 15)
– (мама) Дивися, скільки поверхів у цьому будинку?
Рахуємо.
– (мама) Помітила кота на третьому поверсі, у вікні?
– (дочка) Де?
– (мама) Знайди.
– (дочка) Ага! Ух ти який!
– (мама) Давай вірш придумаємо, поки йдемо?
– (дочка) Давай!
– (мама) якщо швидко ми підемо.
– (дочка) ми швидше додому прийдемо!
– (мама) тату книжку ми покажемо.
– (дочка) молодці, – нам тато скаже!
Приходимо до свого будинку, піднімаємося сходами, рахуємо сходинки англійською мовою.
Батькам: Важко?
Ні – весело!
Приклад розвиваючого спілкування з дитиною школярем
“Як купити дитині XBOX (ігрову приставку)”
Син: Я хочу ХВОХ
Мама: Навіщо?
Син: Я гратиму. Це здорово. Там можна рухатися.
Мама: А чому в тебе все ще його немає?
Син: Бо ти не купуєш!
Мама: А чому я не купую?
Син: Бо в тебе грошей немає.
Мама: Зовсім-зовсім немає?
Син: Є, але на ХВОХ ти їх не витратиш
Мама: А чому?
Син: Бо ти їх витрачаєш на інші речі.
Мама: На які?
Син: Напевно, на потрібніші.
Мама: Що може змінити ситуацію?
Син: Якщо ми менше витрачатимемо?
Мама: Від чого ти готовий відмовитися заради ХВОХ?
Син: Від кіно і цукерок
Мама: Можеш порахувати, скільки за місяць заощадиш таким чином?
Син: Близько тисячі
Мама: Скільки місяців так копитимеш на ХВОХ?
Син: Півтори роки.
Мама: Можеш почекати півтори роки? Пожити півтори роки без кіно і цукерок?
Син: Ні
Мама: Є ще ідеї?
Син: Я піду працювати?
Мама: Куди тебе візьмуть у 11 років працювати? Хто тобі платитиме?
Син: Нікуди. Не знаю.
Мама: Доки ти цього не знаєш, поки не придумав, як заробляти гроші, що ще ти можеш запропонувати для досягнення меті?
Син: Тобі потрібно більше заробляти.
Мама: Прекрасно. Можеш підказати, як мені більше заробляти?
Син: Більше працювати.
Мама: А де мені взяти на це час?
Син: Щось інше не робити.
Мама: Наприклад? Не спати, не відпочивати я не можу. Куди ще йде мій час?
Син: Ти ще ходиш у магазин, готуєш, миєш посуд.
Мама: Що ще?
Син: Ще пилососиш.
Мама: Що з цього я можу не робити? Хто робитиме це замість мене?
Син: Я можу пилососити, мити посуд.
Мама: Супер! Я якраз збиралася купувати посудомийку. Вона коштує стільки ж, як ХВОХ. Але якщо посуд митимеш ти, то посудомийка мені не потрібна. Ти готовий мити посуд щодня, якщо ми купимо ХВОХ?
Син: Звичайно!
Мама: Ти готовий мити півроку посуд, поки знову не накопичимо на посудомийку?
Син: Готовий.
Мама: А якщо ти не виконаєш домовленість? Якщо я куплю ХВОХ, а ти відмовишся мити посуд? Як мені тоді вчинити?
Син: Ну, буде чесне, якщо ти забереш у мене ХВОХ.
Мама: А якщо ти награєшся за два дні, ХВОХ тобі набридне і ти перестанеш мити посуд? У мене тоді не буде ні грошей на посудомийку, ні чистого посуду. Що я відчуватиму? Що б ти відчув на моєму місці?
Син: Що мене обдурили.
Мама: Ти далі продовжуватимеш вірити людині, яка тебе обдурила?
Син: Ні.
Мама: Будеш далі з нею про щось домовлятися, щось для неї робити?
Син: Ні.
Мама: У тебе будуть ще якісь бажання, після того, як ХВОХ отримаєш?
Син: Звичайно.
Мама: Тобто, ти розумієш, якщо ти, отримавши ХВОХ, порушиш умови нашої домовленості, то подальші твої бажання я не прагнутиму виконати? Ти розумієш, що у твоїх інтересах виконувати умови договору?
Син: Звичайно.
Мама: Що може перешкодити тобі виконати умови?
Син: Я можу втомитися.
Мама: Як пропонуєш вирішувати проблему?
Син: Давай у мене буде вихідний від посуду в неділю.
Мама: Добре. Домовилися?
Син: Домовилися.
Порівняйте з іншим діалогом:
Син: Я хочу ХВОХ.
Мама: Давай я куплю, але за це ти завжди митимеш посуд впродовж року, окрім вихідного дня. А якщо не будеш, то я тобі більше ніколи нічого не куплю.
Начебто домовленість по факту та ж сама. Але результат – різний.
У другому випадку умови дитині нав’язані дорослим.
У першому випадку – дитина сама (за допомогою навідних питань) прийшла до домовленості, а значить рівень усвідомленості і відповідальності за дотримання умов договору буде вищий.
І ще дитина отримала досвід вирішення життєвої задачі.
За матеріалами сайту http://www.missus.ru