«Раніше було краще», – певно, кожному з нас доводилося не раз чути цей вислів. От лише цей вислів, попри всю свою провокативність, ніби сьогодні справи йдуть геть кепсько, мало відповідає дійсності, а швидше відбиває незадоволення нинішнім станом справ людини, яка заявляє, що «раніше було краще».
Хоча відразу варто уточнити: який період часу відділяє нас від того «раніше», адже мова може йти буквально про вчорашній день, а може про відрізок часу, що вимірюється десятками, а то й сотнями років. Часто саме це і мають люди на увазі, коли безапеляційно стверджують, що «раніше було краще», і в протилежному переконати їх практично нереально: попри всі аргументи вони все одно наполягатимуть на своєму: «раніше було краще».
Але не будемо більше повторювати цей вислів, щоб він особисто для нас не став вірусним і ми вслід за адептами старовини не почали буз зупину повторювати… самі знаєте що. Замість цього краще поміркуємо над тим, чим наше сьогодення якщо не краще, то не поступається минувшині.
От візьмемо для прикладу шлюб. Адепти старовини стверджують, що раніше сім’ї були міцнішими, розлучень практично не було («люди взагалі про це гадки не мали»), і загалом люди були міцнішими і здоровішими ніж зараз.
Почнемо спростовувати з кінця: із сили та здоров’я. Тривалість життя сучасних людей значно вища, ніж, припустимо, сто чи навіть п’ятдесят років тому. До повноліття доживала лише частина людей, решта помирала часто від цілком тривіальних хвороб, як наприклад, звичайної застуди. Дехто може зауважити, що сьогодні багато людей хворіє, не те, що…
Такі люди не можуть достеменно сказати (згадати), що було десять років тому, вже не кажучи двадцять, сорок, вісімдесят. Так що обійдемося стосовно стану здоров’я колишніх поколінь адже про це загалом мало кому відомо, проте зауважимо, що зараз дійсно багато людей хворіють, але завдяки старанням медицини – продовжують жити, коли півстоліття тому від тим самих хвороб благополучно помирали. Ну, а хто не хворів, звичайно залишався здоровим, і в цілому могло скластися враження, що раніше люди не хворіли і були здоровішими. Стосовно ж сили можна навести подібну аналогію – хто був здоровим, той був сильним, ну, а хто хворів – зазвичай невдовзі помирав, тим самим не «псуючи» загальну статистику здорових і сильних людей.
Багато хто стверджує, що ранні передчасні смерті – це природній відбір, і тому нема чого втручатися в його роботу, і «тому нехай хворі скоріше вмирають». Зазвичай останню репліку мало хто прямо промовляє, проте мають на увазі саме її, коли починають бесіду про «природній відбір». От лише чи готові вони слідувати цій логіці, коли якась хвороба вхопить у свої пазурі особисто їх чи їхніх близьких? Чи будуть вони готові тоді відмовитися від лікування заради того, щоб у світі було більше здоровіших людей? Навряд чи… Але годі про це, краще поговоримо про міцність колишніх шлюбів.
Звичайно, раніше розлучень практично не було, але хіба від цього сім’ї були міцнішими, тим більше щасливішими? Буквально років сто тому, коли на думку багатьох життя було значно кращим ніж зараз, більшість сімей буквально виживали, докладали титанічних зусиль, щоб забезпечити себе мінімальним харчуванням, багато хто просто не доїдав. Через те людям дійсно не було часу думати: чи щасливі вони в шлюбі чи ні, а також не ламали голову над тим, на який курорт варто з’їздити наступного літа, чи яку модель смартфону слід обрати. У цьому плані багатьом нашим предкам було куди «простіше» – якщо ситі, вдягнені, здорові – більшого бажати і не треба. У цьому дійсно раніше було «краще», от лише чи готові ви мати таке «краще»?
Стосовно патріархату. Звісно добре, коли в сім’ї є певна ієрархія, в якій кожен посідає належне йому місце. Тільки добре, коли ця ієрархія ґрунтується на любові та взаємній довірі, коли люди радо виконують покладені на них обов’язки, а не коли все вирішується за допомогою грубої фізичної сили, за принципом: хто сильніший – той і правий. Побиттям можна примусити бути людиною слухняною, але навряд чи досягнеш таким методом поваги і любові, а саме їх прагнуть люди, створюючи сім’ю.
Загалом, подібну полеміку можна вести багато часу, але краще перейдемо до цілком логічного висновку: у кожного часу і ситуації є проблеми: чи загальні, чи суто специфічні, які треба з розумом і тактовністю долати, і в жодній мірі не нарікати на тяжку долю і вважати, що «раніше було краще», тим самим намагаючись уникнути наявні проблеми, ховаючись від них у минувшині.
Колектив редакції