Які зміни сталися в житті тітоньки Марини

Нам із Кициком було дуже ніяково, що ми так несподівано покинули дім доброї тітоньки Марини – покинули її саму, без помічників.

Та що вдієш, коли в цирку ми в тисячу разів потрібніші. Довго ми думали, чим би їй віддячити, і щасливий випадок допоміг нам.

Якось, прогулюючись по цирковому льоху, ми побачили, що, крім нас, тут ще дуже багато мишей і пацюків. Коти тут так само не могли дня прожити без мишей і весь час ганялися за ними. А виступати на арені вони не вміли, тому й животіли сяк-так, ледве зводячи кінці з кінцями.

Ми спитали, чому вони не переселяться в інше місце. Миші й коти дуже засмутилися й пояснили, що нині з житлом стало скрутно, що дерев’яних будинків у місті майже не залишилось.

Тут ми негайно повідомили їх про нашу тітоньку Марину, про її чудовий дерев’яний будинок, і запевнили, що вона завжди буде рада мати в себе таких приємних сусідів.

Миші й коти розчулилися. Вони заявили, що давно мріють про таку тітоньку і, якщо ми покажемо їм до неї дорогу, то будуть повік нам вдячні.

Для мене з Кициком це був чудовий вихід. Замість нас двох тітонька Марина діставала цілу дивізію мишей і на додаток до неї – роту котів. Тепер вона, певне, забуде про образу, та ще й дякуватиме за послугу.

Я відразу ж провів їх аж до самісінького будинку тітоньки Марини, але заходити не став, щоб не бентежити її, а повернувся назад.

Про все, що було далі, я знаю лише з чуток.

А подейкують ось що.

Тітонька Марина гостинно прийняла всіх нових мешканців і від щастя просто не знала, де їх посадити. У домі стало так тісно, що він почав тріщати по всіх швах. Господарці було вельми незручно перед новими сусідами, і вона весь час відчувала себе там зайвою.

Тоді, поміркувавши, тітонька Марина зробила найшляхетніший вчинок у своєму житті: покинула дерев’яний будинок мишам і котам, а сама переселилася в кам’яний, аж на дев’ятий поверх. Переселилася й сказала: «Ну, тепер усім буде добре!» І вона мала рацію: миші за нею не поспішали, – кам’яний будинок їм не по зубах.

От і вся історія. Тепер мене й Кицика в одному товаристві ви можете зустріти тільки в цирку. Тож приходьте на наші вистави. Якщо в касі не буде квитків, скажіть, що ви до мене, і вас пустять так.

А ось уже й третій дзвінок. Нам час прощатися. На все добре!

Кінець