Діти – найголовніше в житті

Але чи треба жити тільки заради дитини?

Напевно, багато хто з нас чув вирази: «Діти – найголовніше в житті» або «Усе краще – дітям». У цих висловах складно засумніватися, з ними важко сперечатися. Адже діти – це майбутнє, це запорука існування людства і наше завдання – виростити це майбутнє. Але чи треба жити заради дитини, не бачачи для себе інших напрямів у житті і саморозвитку?

Частенько, багато батьків (в основному, мами), приносять себе буквально в жертву заради дітей. Заради своїх дітей вони можуть відмовлятися від багатьох речей – від особистого життя, від вступу в повторний шлюб, якщо перший їх шлюб розпався. Жінки можуть відмовлятися від зустрічей з подругами, від різних корпоративних вечірок та інших заходів через дитину.

Прагнучи провести якомога більше часу з дітьми, самотні жінки, у результаті, і самі втрачають багато що в житті і не дають повноцінно розвиватися своїм дітям. Звичайно, не лише самотні жінки оточують гіперопікою дітей. Буває і так, що обидва батьки прагнуть присвятити себе цілком і повністю вихованню дітей у сім’ї.

Що буває, якщо батьки живуть тільки заради своїх дітей?

Якщо батьки живуть тільки заради дітей, то до чого може призвести такий стан речей? Коли обоє батьків – і мама, і тато направляють свої зусилля тільки на виховання дітей, вони, як правило, забувають про інші напрями сімейного життя. Постійно виконуючи свої ролі батьків стосовно дітей, вони, поступово, перестають грати роль чоловіка або роль дружини для своєї другої половинки. Постійне зближення з дітьми, віддаляє, при цьому, подружжя один від одного. Навіть спілкування і спільна діяльність цього подружжя пов’язана, у більшості своїй, з дітьми.

Скільки відомо випадків, коли подружжя, проживши в шлюбі багато років і виростивши дітей, подають на розлучення через певний час після того, як діти пішли з дому і почали самостійне життя. Такі ситуації зустрічаються досить часто. Знайшовши себе, як батьків, люди втрачають себе, як подружжя.

І відхід дітей з дому стає причиною розлучення в сім’ї, адже подружжя більше ніщо не зв’язує. Раніше вони жили разом тільки заради дітей. Коли діти пішли, то заради кого тепер залишатися разом? Так буває, коли, начебто, конфліктів у сім’ї не було, просто людям немає чого більше бути разом і вони розривають стосунки. Для дітей такий поворот подій стає дуже сильним ударом. Адже вони звикли, що обидва батьки постійно поруч, що уся сім’я разом. Батьки, дійсно, завжди були поруч. Тільки ось, вони були поруч з дітьми, але, при цьому, були далекі один від одного.

Якщо самотня мати виховує дитину і живе тільки для неї

Часто буває, що мати одна виховує одну дитину, або двох дітей у сім’ї. І весь час присвячує їм. Ситуація сумна. Зростаючи, дитині, частенько, важко віддалитися від матері, почати самостійне життя і створити власну щасливу сім’ю.

Таким дітям важко досягти сімейного щастя. Дуже часто вони почувають себе «боржниками» своїх матерів і усе життя намагаються повернути цей борг. Як правило, жертвуючи своїм особистим життям, як колись пожертвувала їхня матір.

Але, буває, ситуації розвиваються протилежним чином. Часто буває і так, що мама, яка оточувала свою дитину гіперопікою, продовжує опікати її і в дорослому віці. Також продовжує радити, вимагати, просити про щось. І дитина, якій вже порядком набридли подібні поради і моралі, розриває контакти зі своєю матір’ю.

У результаті, страждає і сама мати і дитина, яка, з одного боку, відчуває докори сумління, адже мама для неї «так старалася» завжди. Але, з іншого боку, більше не може продовжувати спілкуватися з нею і терпіти її команди і настанови.

Діти – найголовніший, але не єдиний напрям у житті

Звичайно, виховання дітей – це найголовніший обов’язок у житті кожної людини. Адже діти – це наше продовження, якщо в нас немає дітей, значить, лінія наших предків обривається на нас. Тому, кожна людина зобов’язана виховати собі заміну, це головна мета. Але, у людини не може бути тільки одна мета. Так, вона головна, але якщо вона стане єдиною – життя буде занадто нудним і одноманітним.

Окрім виховання дітей не варто забувати про саморозвиток, про свої інтереси і захоплення, про те, що приносить радість. Крім того, якщо це приносить радість вам, значить, може принести і радість вашим дітям.

Часто можна чути висловлювання молодих батьків: «У нас маленька дитина, нам зараз нікуди не вийти». Навряд чи можна погодитися з цим твердженням. Звичайно, дитина в перші місяці життя вимагає багато уваги і догляду. Але, ставши старше, вона починає віднімати значно менше часу.

У віці декількох місяців дитину можна залишити на пару годин у бабусь і дідусів, а самим зустрітися із старими друзями, поговорити, поділитися успіхами і новинами. Дитина під пильною увагою бабусі і дідуся ніскільки не постраждає за 2-3 години. Навпаки, як правило, бабусі відносно догляду за дітьми пильніші, і краще дивляться за ними, ніж батьки.

Якщо дитині виповнився рік, вона досить велика, щоб узяти її, наприклад, на берег річки або на дачу або на пікнік. Звичайно, там їй треба буде приділяти багато уваги, особливо, якщо ваша дитина гіперактивна, але ж і удома вона теж віднімає багато часу. Так може, краще провести цей час весело і з користю?

Якщо вас запросили в гості, також не відмовляйтеся. Беріть однорічну дитину із собою і, хоч на пару годин, але прийдіть до друзів. У результаті і самі заповните дефіцит спілкування, і дитина отримає нові враження, отримає навички спілкування і поведінки серед нових людей, що позитивно вплине на її розвиток. Якщо не можете її узяти, то, знову ж таки, можна попросити бабусь доглянути за онуком або внучкою.

Не потрібно жити тільки заради дітей

Наприкінці поділюся, шановні батьки, не робіть дітей заручниками вашого самопожертвування. Не робіть так, щоб вони почували себе вашими боржниками. Крім того, не забувайте, що ваше самопожертвування може зіграти погану роль для дітей. Ви можете занадто розпестити дитину.

Якщо вона побачить вашу готовність на усе заради неї, то дитина буде вередливою, вимагатиме від батьків усе, що їй подобається. А якщо, раптом, почує відмову, то така дитина влаштує істерику. Така поведінка дитини свідчить про її неправильне виховання. І такий ефект може дати самопожертвування батьків.

Тому, не варто жертвувати новими туфлями, заради нової машини на пульті управління. Керуйтеся, у першу чергу, необхідністю. Тобто віддавайте пріоритет тому, що дійсно необхідне, а не ставте бажання і амбіції дитини найвище. Дитина повинна отримувати усе, що їй потрібне, але не більше того. Не варто коритися усім її забаганкам і потурати усім бажанням. Дитина повинна з дитинства зрозуміти, що не усі бажання виконуються і прийняти це. Інакше, у дорослому віці їй це прийняти буде дуже важко.

Автор: Наталя Дейнека