Чи зберігати шлюб заради дітей або краще розлучитися?

Чи треба жити з чоловіком або дружиною заради дитини?

У суспільстві широко поширена думка про те, що діти можуть служити утримуючим фактором для сім’ї, яка перебуває на межі розлучення. І в багатьох жінок і чоловіків, що потрапили в подібну ситуацію, стають дуже актуальними питання: чи треба жити з чоловіком або дружиною заради дитини? Чи зберігати шлюб заради дітей або краще розлучитися? Саме ці питання мучать багато подружжів, які стоять на місці і ніяк не можуть вирішити, або остаточно порвати ці стосунки, або спробувати усунути усі сімейні конфлікти і налагодити відносини чоловіка і дружини в сім’ї.

Чи можна врятувати сім’ю, зберігаючи шлюб тільки заради дитини?

У статті «Міфи і правда про шлюб» йшла мова про цю поширену думку, що наявність однієї або двох дітей у сім’ї може допомогти уникнути розлучення в сім’ї. Насправді, це поширений міф і нічого більшого.

Звичайно, бажання жити з дітьми, бажання зробити дітей щасливими може запобігти відходу чоловіка до іншої жінки, або відходу жінки від чоловіка, але це лише тимчасовий захід. Діти не можуть запобігти розлученню. Як вони це зроблять? Лише самі батьки можуть, якщо звичайно, захочуть, уникнути розлучення в сім’ї, але, для цього, потрібно робити конкретні кроки в цьому напрямі. Причому, такі кроки повинні робити обидва з подружжя, прагнучи зближуватися один з одним, а не віддалитися остаточно.

Жити разом або жити окремо, як краще для самої дитини?

Думки з питання: чи варто жити заради дітей, розділяються. Одні вважають, що дитині краще жити в сім’ї, що б не відбувалося. Інші вважають, що постійні сварки в сім’ї послужать поганим прикладом для дитини і вироблять у неї неправильну модель сімейної поведінки.

Далі наведу один приклад реально узятої сім’ї. Дванадцятирічний Влад – дитина від першого шлюбу. Він залишився жити з матір’ю, а в його батька народилася його звідна сестра в новій створеній сім’ї. Хоча Влад жив з матір’ю, на літо він приїжджав до батька. Стосунки в дитини і нової дружини його батька склалися хороші. Він допомагав їй у догляді за новонародженою дитиною – своєю сестрою. Міняв їй пелюшки, ходив у магазин. Для мачухи це була дуже хороша підтримка і допомога і, звичайно, вона дуже добре ставилася до Влада.

Коли літо закінчувалося і Влад повинен був поїхати назад до матері, батько запитав у нього: «Поїдеш до матері, або залишишся жити в мене? З ким з нас ти хочеш жити». На що син йому відповів: «Я ні з ким з вас не хочу жити. Я хочу, щоб ти і мама були разом і я жив би з вами».

Наведений приклад дуже показовий. І він показує, що самі діти хочуть жити в щасливій сім’ї, з мамою і татом. Навіть, незважаючи на хороші стосунки дитини з вітчимом або мачухою, вона не любитиме їх так само, як любить рідних батьків. Якщо діти досягли шкільного віку, тобто стали досить дорослими, то їм важко прийняти «чужу тітку» або «чужого дядька» і сприймати їх як матір або батька.

Звичайно, дитині добре жити в сім’ї, якщо стосунки в ній хороші. Якщо ж мати і батько постійно лаються і сваряться, то вона теж почуватиме себе нещасною. Бо її батьки нещасні один з одним. І для дитини це трагедія. Вона відчуває їх натягнуті, напружені стосунки і для неї – це дуже сильний хронічний стрес, що негативно впливає на її розвиток.

Отже, можна дійти до висновку, що дитині краще жити в сім’ї. Бо при розлученні діти, найчастіше, залишаються з матір’ю. І чоловік не виконує своєї ролі батька у вихованні дітей. Чи виконує, але не повною мірою. Роль матері у вихованні дитини, звичайно, теж велика, але без батька виховати з хлопчика чоловіка, наприклад, стає дуже складним і далеко не усі жінки з цим справляються.

Втім, тут є ще одне «Але». Сім’я, в якій росте дитина, має бути щасливою. Ну, або принаймні, стосунки в ній мають бути міцними і дружніми і подружжя не повинне ненавидіти один одного. Розумієте, у чому сенс? Для дитини важлива не лише любов батьків до неї. Для неї важлива, також, і любов батьків один до одного.

Сім’я – це команда. А життя – це, відповідно гра. І щоб виграти в життя приз під назвою «сімейне щастя», потрібна командна гра в одні ворота, а не в різні. А якщо подружжя перебуває «на ножах» один з одним, то і дитину вони намагатимуться притягнути на свою сторону в різних ситуаціях і заручитися її підтримкою. Але навряд чи дитина визнає за щастя бути суддею у власних батьків.

Якщо прийняте рішення зберігати шлюб заради дитини

Якщо подружжя прийняло рішення зберігати шлюб заради дитини, то треба налагоджувати стосунки зі своєю другою половинкою. Питання: «Чи варто жити з чоловіком або дружиною заради дітей» необхідно відкидати. Адже рішення зберегти сім’ю прийняте, а як свідчить відома мудрість: «Робиш – не сумнівайся. А якщо сумніваєшся – не роби».

Якщо прийняте рішення виховати щасливими дітей, зберігши сім’ю, то чом би не зробити щасливими і себе, налагодивши відносини в цій сім’ї? Повірте, це простіше, ніж вибудовувати нові стосунки з новою людиною, до якої вам ще належить звикати і невідомо ще, як з нею справа кінчиться. Часто зміна партнера не допомагає. Адже, якщо я не умію ловити рибу, то і зміна річки мені не допоможе.

Також і тут. Якщо ми не уміємо вибудовувати стосунки, то і зміна партнера нам не допоможе. Бо в новій сім’ї від нас знадобиться така ж робота зі створення стосунків з новим чоловіком або дружиною. І якщо ми не виконуватимемо її, так само, як і в першому шлюбі, то повторний шлюб не принесе нам щастя. Адже в повторних шлюбів свої проблеми на додаток до вже наявних.

Наприкінці можна сказати, якщо ви щиро бажаєте щастя своїм дітям, і згодні жити зі своїм чоловіком або дружиною заради дітей, то перестаньте приділяти зайву увагу дітям, прагнучи ще більше віддалитися від свого чоловіка або дружини. Краще, якраз таки, звернути увагу на свою другу половинку, і прагніть повернути пристрасть у стосунки і любов, адже ви ж колись любили один одного.

І для вас і для самої дитини це буде кращим варіантом. Не потрібно один одного терпіти. Адже терпіння рано чи пізно закінчується навіть у найтерплячіших людей. Потрібно знову полюбити один одного. Один раз вам це вдалося, вдасться і в другий, за взаємного бажання. І для дитини такий поворот подій буде просто щастям. І це буде найкращий приклад в її житті, який ви зможете їй продемонструвати, – уміння йти на поступки і уміння прощати один одного.

Автор: Валентина Стригун