Причини кризи трьох років у дитини

Як впоратися з кризою трьох років, рекомендації батькам з виховання дитини

Період, коли дитина починає відчувати себе, як незалежну особу, зі своїми особливостями і бажаннями, є дуже важливим моментом у розвитку дитини. І характеризується такий період своєрідною поведінкою малюка, який ми називаємо криза трьох років у дитини.

Нам, дорослим людям, важко уявити собі цей стан малюка. Адже в кожного з нас вже сформувалося своє власне «Я» і знаємо, що інакше і бути не може. Але в дитини таке відчуття ще не сформоване. Якщо доросла людина здатна залишитися самою собою в різних ситуаціях, то в дитини її почуття і бажання сильно залежать від зовнішніх дій, що викликали їх.

Звичайно, малюкові складно усвідомити себе самостійною особою. Тому, він запозичує в дорослих ставлення до себе. Тобто він може, наприклад, говорити про себе в третій особі: «Дай йому машинку» або «Купи йому морозиво», маючи на увазі себе. Чи він може сказати мамі або татові: «Наздоганяй його», знову ж таки, маючи на увазі себе. Ще малюк може спілкуватися сам із собою, сварити себе або, навпаки, хвалити. Наприклад, зламавши машинку, він може сказати: «Потрібно Мішу в кут поставити», маючи на увазі себе.

Прийняття себе, як самостійної особи, відбувається, зазвичай, наприкінці третього року життя дитини. Вона все більше дій починає виконувати самостійно, починає, помаленьку, сама себе обслуговувати і, поступово, починає розуміти, що ту чи іншу дію зробила саме вона, а не її батьки. Тому, батькам, виховуючи дитину в такому віці, не варто сильно обмежувати її самостійність, у межах розумного, звичайно. Їй, звичайно, не можна дозволяти переходити самостійно вулицю із жвавим рухом. А от, приміром, самій налити сік із картонної пачки в чашку або самій покласти салат або кашу в тарілку або прибрати іграшки та інші речі треба дозволити. Більше того, вона повинна робити це сама, інакше, якщо усе робити за неї, дитина не лише виросте розпещеною, але і абсолютно не самостійною.

Якщо криза першого року життя в дітей характеризується появою безлічі нових умінь і ліній поведінки, то з якої причини виникає криза трьох років у дитини? Відповідь на це питання підказує сама поведінка малюка. Напевно, багато батьків помічали, що їх дитина роздумує про майбутнє і про те, що вона робитиме, коли виросте. Наприклад, вона може казати: «Коли я виясту (виросту), я сама читатиму книжки, і я сама зможу купити тойт (торт)» або вона може роздумувати: «Коли я стану великим, я буду, як тато, ябити (роботи) позезником (пожежником)».

Але, кажучи це, малюк бажає стати великим і дорослим негайно, йому не хочеться терпляче сидіти і чекати, коли він виросте. І це його бажання частенько виливається в прагнення не коритися дорослим і протиставляти свої бажання вимогам дорослим. І тоді батьки розуміють, що настала криза трьох років в їх дитини. Такий період триває досить довго, декілька місяців. І в цей час батьки стикаються з сильною упертістю дитини, яка може постійно сперечатися і протестувати, і конфлікти в сім’ї між батьками і малюком можуть відбуватися буквально з будь-якого приводу. Що цікаво, малюк може сперечатися тільки з батьками або, якщо він молодша дитина в сім’ї, із старшими братами і сестрами. З іншими дітьми і дорослими ця дитина, як правило, так не поводиться.

Наприклад, може виникнути така ситуація – мама гуляє з дитиною і каже їй, щоб вона пішла, покаталася на гірці. Малюк ніби і хоче кататися, але з іншого боку, раз мама сказала йти прокотитися, він через упертість не піде. Чому він відмовляється від улюбленої для себе розваги? Просто він уловив в інтонації мами наказові нотки і став показувати своє «Я», що формується. А сам, при цьому, може заплакати, адже покататися йому, все-таки хочеться.

Багато батьків часто плутають упертість малюка і його наполегливість, особливо, якщо це перша дитина в сім’ї. Але упертість і наполегливість – не одне і теж. Наполегливою може бути дитина з першого року життя. Наприклад, вона може будь-якими способами досягнути того, щоб батьки дали дитині соску, або ж дитина може проситися на руки до тих пір, поки батьки її не візьмуть. І відмінність у тому, що наполеглива дитина домагається того, що їй треба в даний момент, те, що їй цікаве. А упертість проявляється в тому, що дитина може вимагати те, що їй і не треба. А вимагає тому, що вже зажадала, як же тепер їй просто так відступити? Ніяк. От і показує своє «Я» батькам.

Можна провести аналогію дитячої упертості під час кризи трьох років у дитини і упертістю дорослої людини. Річ у тім, що наполегливість – це риса сильних людей, які наполегливо переслідують свої цілі і досягають їх, а упертість – риса слабких, невпевнених у собі людей. Вони не вірять у власні сили і гадають, що оточення також не вірить. І, щоб виглядати в очах оточення сильними, вони обирають такий, далеко не кращий спосіб. Якщо слабкість для дорослої людини – риса негативна, то слабкість малюка – річ природна і закономірна. І його упертість – це, свого роду, захист від впливу батьків.

Від того, наскільки гостро проявиться криза, залежить від поведінки батьків. Якщо вони спілкуватимуться з малюком, як раніше, то це лише посилить і закріпить погану поведінку малюка. Якщо ж батьки розуміють у чому справу і нададуть дитині можливість діяти самостійно в ситуаціях, де це їй під силу, то таким чином, вони можуть пом’якшити прояви кризи.

Саме батьки повинні, як йшла мова раніше, визначати міру самостійності малюка, оцінку його можливостей. Покладатися в цьому на дитину – неправильно. У такому віці вона ще не в змозі обійтися без допомоги і нагляду дорослих. А допомогти впоратися з домаганнями дитини допоможуть ігри. Спільні ігри батьків і дитини. Ігрова форма спілкування – чудова альтернатива для подолання кризи трьох років, крім того, спільні ігри дітей і дорослих сприяють створенню щасливої сім’ї.

Автор: Наталя Дейнека