Як реагувати на істерику дітей?
Майже усі діти в 1-3 роки влаштовують істерики, а іноді можуть спостерігатися і припадки істерії. Якщо дитина в нестямі від злості, то часто можна бачити картину, як вона кидається на землю, кричить, що є сил, б’ється руками, ногами або головою об підлогу. І цілком природно, що батьки не знають, як реагувати на істерику дітей.
Якщо в дітей прояви істерики трапляються рідко, то це нічого ще не пояснює. Бо в будь-якому випадку, іноді доводиться дитину в чомусь обмежити, а це, якраз, і може викликати черговий спалах люті в малюка. Якщо ж ваша дитина у віці 1-3 роки влаштовує істерики вам регулярно, а тим більше, багато разів на день, то це ознака того, що вона чимось хвора, можливо, якимсь хронічним захворюванням. Або ж малюк просто сильно перевтомлений.
Якщо дитина влаштовує істерики дуже часто, то можна стверджувати про те, що мама не змогла порозумітися з малюком, не осягнула секрету спілкування з ним. Тому запобігти істериці виходить далеко не завжди. І це теж з’ясовне. Адже такту і терпіння бракує навіть у найбільш незворушних батьків. Але не варто думати, що якщо діти так поводяться, то в них погані батьки. Навіть у щасливих сім’ях діти можуть бути не в дусі і на щось розсердитися.
Якщо істерика, все-таки, починається, то спробуйте просто ігнорувати її і, при цьому, допоможіть малюкові впоратися з нею. У той же час, не можна у всьому потурати дитині, не варто поступатися їй. Адже в такому випадку, якщо дитина, влаштувавши істерику, доб’ється свого, то вона далі постійно влаштовуватиме подібні речі, щоб знову досягнути своєї мети. І в цьому випадку, впоратися з істерикою буде вже складніше. Тому поступок давати не слід.
У такі моменти не можна сперечатися з нею, адже вона все одно не почує ваших аргументів і не стане слухати того, що ви спробуєте пояснити їй, а, отже, не зрозуміє найголовнішого – що вона сама не права в цій ситуації. Також не варто гніватися і самим батькам. Адже якщо розсердитися самим, то дитина може розлютитися ще більше і істерика може затягнутися надовго. Просто потрібно дати можливість дитині капітулювати з гідністю. Багато дітей можуть заспокоїтися набагато швидше, якщо залишити їх на самоті. Малюк тут же може перемкнутися на якусь іграшку і починає займатися власними справами.
Звичайно, бувають і упертіші діти. Деякі з них здатні кричати і надриватися більше години до тих пір, поки мама не піде назустріч. Жінка, наприклад, може приголубити дитину або чимсь зацікавити. Таким чином, вона показує свою готовність помиритися в той момент, коли гірша частина істерики вже минула.
Якщо дитина влаштовує істерику прямо на вулиці, де багато народу, то такі моменти дуже неприємні. Напевно, багато батьків потрапляли в такі ситуації і переживали величезне почуття сорому і незручності при цьому. Як реагувати на істерику дитини в такому випадку? Можна узяти дитину на руки і, посміхнутися, навіть над силу і віднести її в тихіше і спокійніше місце, де небагато перехожих. Там ви зможете обоє остигнути і трохи прийти до тями.
У дитини, у хвилини істерики, можуть навіть траплятися припадки задухи, вона на короткий час може втрачати свідомість. І ці стани ні що інше, як вираження її гніву і упертості. Звичайно, такі припадки можуть лякати матір, але, все-таки, потрібно навчитися сприймати їх спокійно, щоб вони не ставали причинами конфліктів у сім’ї між мамою і дитиною і щоб дитина, таким чином, не могла впливати на батьків і маніпулювати ними.
Автор: Оксана Волкова