Як правильно розмовляти з дитиною?

Правила спілкування батьків з дітьми

Чи усі діти однаково сприймають спілкування з батьками?

Спілкування між людьми – це основний спосіб взаємодії, але разом з цим, найважчий, особливо розмова з нашим малюком. Спілкуючись зі своєю дитиною, батькам необхідно викласти інформацію так, щоб малюк зміг її легко зрозуміти. Для цього необхідно визначити, як саме ваша дитина найкраще сприймає і засвоює інформацію.

Раніше в статті: “Як навчитися правильно спілкуватися з дітьми? Про що поговорити з дитиною?” вже піднімалися тема взаємодії батьків і дітей. Але враховуючи серйозність питання, доповню цю тему ще циклом з трьох статей і ця стаття – перша з цього циклу.

Ні для кого не секрет, що на одні і ті ж слова люди можуть реагувати по-різному. І навіть в однієї і тієї ж людини на одну і ту ж фразу може бути різна реакція, залежно від її настрою і навколишнього оточення. Крім того, в одні і ті ж слова можна вкласти різний сенс, наприклад, просто змінивши інтонацію, з якою вони вимовляються.

Одні діти краще засвоюють слова, що зачіпають їх емоції і почуття, а до інших можна донести свою думку, якщо звертатися до їх логіки і здорового глузду.

Основні правила спілкування батьків з дітьми в сім’ї

Розмовляючи з дитиною, стежте за інтонацією

Трохи вище вже йшла мова, що наша інтонація може суттєво змінювати сенс сказаної нами фрази. Тому часто ми вимовляємо одне, а насправді наша інтонація говорить зовсім про інше. Це протиріччя нерідко збиває з пантелику дітей і бентежить їх, чого ми часто не помічаємо. А звідси витікають багато конфліктів між батьками і їх дітьми. Тому слід стежити щоб наша інтонація відповідала саме тому сенсу фрази, який ми і хотіли в неї вкласти.

Перш ніж говорити з дитиною, спочатку вислухайте її

Людська природа така, що люди вважають за краще спочатку говорити, поділитися з вами своїми думками, розповісти про почуття, донести до вас свою думку. А потім тільки зможуть вас почути і не навпаки.

Якщо ви намагатиметеся говорити першим, то вас або переб’ють, або обмірковуватимуть свою відповідь, яку скажуть вам після того, як ви замовкнете. У будь-якому випадку, вони вас не почують. Також і з дітьми. Якщо ваша дитина рухлива і гіперактивна, то вона негайно почне з вами сперечатися. Те ж саме буде, якщо ваша дитина схильна до спалахів агресії. Вередливі і уперті діти в такому разі можуть і не сперечатися, але вони дуже активно виражатимуть своє невдоволення.

Якщо ж ваша дитина занадто повільна за своїм складом, то, можливо, вона ні буде сперечатися і виражати невдоволення. Але радіти не варто. Швидше за все, вона піде глибоко у свої думки і вас теж не почує. Отже, у будь-якому випадку, щоб дитина пішла з вами на контакт, почніть своє спілкування з нею фразою  “Давай, розкажи мені те, що ти хочеш сказати. Я тебе уважно вислухаю”. Після того, як дитина донесе до вас свої думки, вона психологічно буде готова вислухати вас.

Пам’ятайте, що дитина теж має право на власну думку

Якщо дитина відчує, що ви нехтуєте її бажаннями і сумніваєтеся в її словах або гірше за те, глузуєте з неї, у неї включиться так званий вроджений захисний механізм, вона твердо стоятиме на своїй позиції. І це навіть не стільки її бажання, скільки її природна підсвідома реакція.

Тому, навіть якщо ви категорично не згодні з дитиною, варто виявити повагу до її думки. Мова зараз не про те, що треба негайно з нею погодитися, адже погодьтеся, що іноді це просто неможливо. Але показати, що її думка зрозуміла вами – це варто зробити. Тому можна сказати їй: “Так, тепер я добре зрозумів, що ти відчуваєш”. Чи: “Я послухав тебе і твоя думка цілком логічна і в багатьох випадках правильна”.

Після цього можна сказати дитині: “Можна тепер і мені розповісти тобі про свої висновки з цієї ситуації?” Цей момент дуже важливий, ви не кажете, а, як би, запитуєте дозволу в дитини, тим самим “відключаючи” її захисний механізм і відкриваючи шлях своїм думкам до неї.

Ставте уточнюючі питання при розмові з дитиною

Іноді при розмові ми неправильно розуміємо один одного, і робимо невірні висновки. Тому при розмові з дитиною уточнюйте сенс її думок, запитуючи на кшталт: “Тобто, ти маєш на увазі те і те, я правильно тебе зрозумів?». А після своїх слів уточнюйте в дитини, чи зрозуміла вона вас. Для цього можна запитати в неї, наприклад, так: “Як ти вважаєш, що я мав на увазі, коли розповів тобі про те і про те?».

Завжди треба пам’ятати, що в кожного з нас, будь то доросла людина, або дитина, своє, абсолютно різне сприйняття дійсності. І означає, одну і ту ж фразу ми сприймемо трохи не так, як наш співрозмовник.

При розмові з дитиною звертайте увагу на “мову тіла”

Під час діалогу з дитиною, батькам необхідно стежити за її жестами, виразом обличчя і положенням тіла. Адже іноді жести і міміка співрозмовника доносять сенс краще за всякі слова. Окрім цього, необхідно стежити і за своєю власною “мовою тіла”. Наприклад, якщо ви рівним, байдужим голосом кажете дитині: “У жодному разі не чіпай цю річ”, та при цьому ще відвернулися від неї і сидите із задумливим виглядом, то навряд чи ви будете почуті, адже головну роль тут зіграють не ваші слова, а ваша “мова тіла”.

Досить ефективний метод – це дотики. Можна навіть під час розмови з дитиною узяти її за руку. Зробіть “мову тіла” вашим союзником і це допоможе вам у спілкуванні з малюком.

Будьте чесні при розмові з дитиною

Не потрібно брехати дитині, адже вона вам вірить. В усякому разі, поки вірить, але вона обов’язково, рано чи пізно розпізнає вашу брехню, і знатиме, коли ви говорите правду, а коли ні. Ні для кого не секрет, що в дітей психіка влаштована інакше, ніж у дорослих людей. І інтуїція в них розвинена набагато краще, обдурити їх важко, особливо, якщо ви вже “заплямували” свою репутацію чесного батька в її очах.

Пам’ятайте, шановні батьки, що з будь-якої ситуації можна знайти вихід і в будь-якій розмові можна прийти до взаєморозуміння і без допомоги брехні. Якщо ж є моменти, про що б ви не хотіли зараз говорити, так і скажіть дитині: “Я зараз не можу з тобою поговорити про це”. Якщо ви будете чесні з дитиною, то, подорослішавши, вона обов’язково це оцінить. А якщо ні – то вона вам не довірятиме.

От, власне, і усе. Усі ці, так звані, “правила спілкування” не так вже і складні і багато з них, напевно відомі вам. І дотримання їх дозволить вам, дорогі мами і тати знайти підхід до дитини і налагодити з ним взаємодію якщо не в усіх випадках, то в більшості з них.

Автор: Наталя Дейнека