Дитина ніколи не просить вибачення

Як навчити дитину вибачатися?

Дуже часто ми помічаємо, що дитина не просить вибачення за ситуації, коли вона винна. Діти не хочуть і не уміють визнавати свої помилки і батьки не знають, як навчити дитину вибачатися.

Чому діти не просять вибачення?

Діти не вибачаються з різних причин. Хтось через свій характер, хтось не усвідомлює своєї провини, хтось наслідує батьків. Тобто батьки ніколи і ні перед ким не просили вибачення і від їх дитини ніколи ніхто не чув вибачень.

Крім того, ми забуваємо, що із самого раннього дитинства ми привчаємо бути своїх дітей твердими, давати здачу кривдникові, кажемо, як важливо постояти за себе. Цій темі ми приділяємо багато уваги. Але от просити вибачення в дорослих та інших дітей – цьому приділяється мало уваги і коли дитина винна, нам доводиться мало не силою видавлювати з неї слова: “Пробач мене, я більше так не буду”. При цьому сама дитина влаштовує істерики і відчуває себе приниженою. І стає дитина вередливою і упертою через те, що не розуміє, “що вона такого зробила?”

Самі батьки дуже втомлюються від таких ситуацій і той малюк, перед яким ми примушуємо вибачитися нашу дитину, частенько почуває себе незручно. У результаті в програші залишаються усі: батьки – від конфлікту з дитиною, дитина – від приниження, і чужий малюк, якого не тільки образили, та ще і в незручне становище поставили.

Чому необхідно для дитини уміти просити вибачення?

Уміння просити вибачення для дитини, як і для дорослої людини, часто є необхідністю. А дорослі люди тому і не просять вибачення, що в дитинстві їх не навчили і самі ж нерідко страждають від цього. Погодьтеся, кожен з нас буває в такій ситуації, коли кривдить іншу людину своїми вчинками чи словами.

Ми можемо робити це умисно або не навмисно, але вибачитися нам буває дуже складно. У результаті погіршується наш емоційний стан і фізичне самопочуття. Люди, які не уміють просити вибачення, частіше за інших схильні до стресів, депресій і нападів дратівливості.

Нам самим неприємно через те, що ми обійшлися несправедливо з іншою людиною. І усе було б добре, якби ми вибачилися, але ні, ми горді, і вибачатися не звикли. У результаті конфлікти в сім’ї і на роботі залишаються невирішеними.

Отже, ми бачимо, якщо з дитинства людина не привчена вибачатися і не визнавати свою неправоту, то в дорослому житті відсутність цієї навички доставить їй масу неприємностей. Тому очевидно, що виховувати цю звичку слід з дитинства.

Звичка просити вибачення це не звичайна формальність або “данина правилам пристойності”. Вона прийшла до нас з давніх часів і є присутньою в різних культурах і релігійних течіях. У Православ’ї є спеціальний день для цього – Прощена неділя. Цього дня прийнято просити вибачення у всіх рідних і близьких. У сімей в ісламі прощення прийнято просити в Ніч Бараата, а в буддизмі “свято прощення” називається Паварана.

В якому віці необхідно привчати дітей вибачатися?

Від того, наскільки швидко дитина навчиться самостійно вирішувати конфлікти, залежатиме, наскільки вона буде успішною в дорослому житті. Чим швидше дитина навчиться залагоджувати сварки, тим щасливішою в неї буде дитинство.

Перші взаємини в малюків виникають на дитячих майданчиках (найчастіше в пісочницях) у віці, приблизно, півтора років. У цей період у малюків з’являються перші друзі, формується симпатія. Але в той же час, виникають і перші конфлікти між дітьми і в сім’ї і в дитячому садку (якщо дитина пішла в садок).

З роками кількість подібних сварок збільшуватиметься, адже дитина росте, розвивається, і коло її інтересів виходить за рамки пісочниці і дитячого майданчика. Уміння визнати неправоту і вибачитися – ознака сили і зрілості особи, а зовсім не слабкості, як вважають ті, хто не уміє визнавати неправоту. Адже погодьтеся, образити людину легко, а узяти на себе відповідальність за це, побороти себе і вибачитися – зробити набагато важче. Тому тільки сильні особистості можуть це зробити.

І якщо ви бачите, що ваша дитина в три роки життя сама просить вибачення в іншої дитини, яку вона образила (нехай навіть і випадково), то це хороший знак. Ваша дитина знаходиться на правильному життєвому шляху.

Як можна навчити дитину вибачатися?

Для того, щоб навчити дитину просити вибачення, батькам передусім не треба робити з цього формальність. Не треба карати дитину і примушувати її вибачатися. Під тиском вона, швидше за все, вибачиться, але своєї неправоти не відчує, тому тут потрібно зрозуміти, як правильно спілкуватися з дитиною.

Якщо ви просто кажете вашому чаду: “Дивися, через те, що ти забрав відерце в дівчинки, вона засмутилася”, то ці слова не донесуть до дитини суть проблеми. Хорошим варіантом буде пояснити малюкові, що його теж можуть образити так само, тобто треба поставити дитину на місце скривдженого. Для цього, наприклад, можна сказати йому: “Сашко, уяви собі, он ті старші хлопці відібрали в тебе твої іграшки, і ніхто тобі не допоміг”. Ці слова можуть вплинути на дитину. Поки дитина не зрозуміє вас, прогресу не буде.

Як вже говорилося, не треба карати дитину, якщо вона не вибачилася. Звичайно, заохочувати дитину теж за це не можна, але їй треба дати зрозуміти, що вона хороша і що її люблять. Просто в цей момент вона вчинила не вірно, і з нею самою можуть вчинити так само.

Коли починаєте привчати дитину вибачатися, перші кілька разів можете допомогти їй і вибачитися разом з нею. Дитині буде простіше до цього звикнути і, крім того, вона засвоїть, як саме треба просити вибачення, які слова підібрати і як поводитися при цьому. І ці навички будуть дуже корисними і обов’язково не раз їй будуть при потребі.

Якщо дитина проявляє агресію при спробі змусити її вибачитися, стає упертою, то, можливо, справа в самих батьках? Можливо, батьки самі ніколи не вибачаються, у тому числі і перед самою дитиною, якщо кривдять її? Дуже часто поведінка дітей – це дзеркальна копія поведінки самих дорослих. Адже давно відомо, що виховання дітей у сім’ї на власних прикладах – найефективніше.

Усі ми припускаємося помилок, але одні батьки вибачаються перед дітьми, а інші – ні, вважаючи це непотрібною дрібницею. У такому разі, дитина вважатиме також.

Для батьків, особливо, якщо в них неслухняні і гіперактивні діти, важливий ще наступний момент. Перш ніж намагатися переконати свого непосидька в тому, що він повинен вибачитися, постарайтеся самі вникнути в суть питання. Адже часто ми звикаємо до витівок нашого чада, і нам здається, що він скрізь залізе і завжди і всюди винен. Але все-таки ситуації бувають різними. Постарайтеся зрозуміти, що ж саме сталося. Можливо, саме в цьому випадку вибачатися слід зовсім не вашій дитині.

Наприкінці скажу наступне: усі ми помиляємося, сваримося з іншими людьми, кривдимо їх, буваємо неправі. Але ми не хочемо вічно бути з ними у сварці, хочемо і чекаємо прощення від них. Але для того, щоб нас простили, треба, спершу, про це попросити.

Автор: Оксана Волкова