Що робити, коли в тісні дружні стосунки раптом втручається романтичне почуття? Як реагувати на того, хто «руйнує» давню дружбу лише своєю присутністю?
Сказати, що вони з Денисом дружили давно, – це не сказати нічого. Скільки Андрій пам’ятав себе, стільки пам’ятав і Дениса. Вони виросли на одному подвір’ї, ходили до одного садочка, удвох пішли до школи… Хлопці завжди були разом. Завжди! Аж доки його найкращий друг Денис не зустрів Зоряну.
Ні, загалом він, Андрій, проти Зоряни нічого не мав. Спочатку вона йому навіть дуже сподобалася. Тендітна дівчина з великими чорними очима й важкою косою на плечі. Трохи несучасна, ніби з іншого століття, вона чомусь відразу привертала до себе увагу. Може тому, що біля неї так легко було почуватися лицарем – сильним, надійним і здатним на подвиги?
Коли Зоряна вперше з’явилася в їхній компанії, то дуже соромилася і через це майже ні з ким не розмовляла. Лише щомиті червоніла і розгублено посміхалася у відповідь на спроби якось її розворушити. Денис відразу заходився заопікуватися новенькою. Завжди був поряд, а потім зголосився провести її додому.
От із цього все і почалося. Вже за кілька днів Денис оголосив другові, що хоче зустрічатися з дівчиною, та й вона, здається, не проти. Спочатку Андрій навіть зрадів, однак невдовзі його ставлення до цього факту кардинально змінилося. Чому? Бо Зоряна вкрала в нього найкращого друга. Принаймні так він вважав.
Денис і справді чимало часу присвячував своїй дівчині. Вони разом гуляли, ходили в кіно та на морозиво. Він часто зустрічав її після занять у музичній школі й допомагав нести футляр зі скрипкою. Це було зворушливо, а тому ще більше дратувало Андрія, адже він почувався зовсім непотрібним другові. Раніше вони з Денисом кожну вільну хвилину проводили разом, а тепер хлопці спілкувалися значно менше. Ні, Денис та Зоряна не уникали й не відштовхували Андрія. Навпаки – не раз кликали його на прогулянку чи запрошували разом піти в кіно. Та хлопець завжди відмовлявся. Казав, що не хоче бути третім зайвим. Насправді ж Андрій просто не знав, як поводитися з другом, коли поряд буде Зоряна. Не знав, чи зуміє приховати своє роздратування, коли бачитиме їх разом. Не знав, що робити, аби не виявити своєї образи на Дениса, який «виміняв» його на якесь там дівчисько… Одно слово, Андрій почувався розгубленим і зрадженим. Він не розумів, як дати собі з усім цим раду…
Думка психолога
Ситуація, в якій опинилися двоє друзів – Андрій і Денис – типова для хлопців, які крок за кроком переходять із підліткового віку в юнацький. І якщо для хлопців-підлітків основне – це дружба, то юнацький вік поруч із дружбою починає відкривати новий тип стосунків – закоханість в осіб протилежної статі. Це те, що необхідно прийняти Андрієві, бо, можливо, незабаром і йому самому раптом стане дуже важливо зустріти якусь дівчину після школи чи піти погуляти з нею парком. Дорослішання вимагає змін, і я певен, що дружба хлопців не стане гіршою, вона стане дорослішою. Це дружба, яка буде відкрита до інших людей і нових викликів часу: вибору професії, способу життя, коханої людини. І цей вибір не завжди буде однаковий. Але дружба вчить нас відмовитися від егоїзму, від бажання кимось володіти, а дає можливість бути поруч і зростати, допомагаючи один одному.