Нарешті вхідні двері за Королем і Королевою зачинилися.
Але не встигла Принцеса натішитися їхнім від’їздом, як до передпокою вбіг розкуйовджений і захеканий камердинер.
– Ой, лишенько! Королева забула один зі своїх саквояжиків! – і кинувся на другий поверх до королівських покоїв, перестрибуючи через чотири сходинки.
За кілька секунд стрімголов злетів униз і, згинаючись під вагою саквояжика, помчав наздоганяти королівську свиту.
Двері знову зачинилися.
Принцеса почекала трішки: що, коли Королева ще щось забула? Вона завжди все забувала, коли кудись їхала.
Але більше ніхто не повертався.
«Ура!» – тихенько сказала сама собі Принцеса.
Батьки поїхали у відпустку на дачу. І вона вперше залишилася сама на господарстві.
Увесь замок, увесь сад і навіть усе королівство було в її повному володінні.
– Ура! – промовила Принцеса сміливіше.
– Ви кликали, Ваша Високосте? – озвався Головний Радник.
– Я?.. – Принцеса зніяковіла від того, що її хтось почув. – Я – ні. А хоча – так. Карету мені! – Принцеса вирішила, що непогано було б оглянути королівство, перш ніж ним володарювати, хоч і тимчасово.
– Перед сніданком етикет не дозволяє, – заперечив Головний Радник.
– Етикет?.. – розгубилася Принцеса.
Але потім згадала, що тепер вона головна, і несміливо додала:
– А якщо сніданок у кареті? Я наказую…
– Карету її Високості! – тут же скомандував незворушний Етикетус.
Він геть не розумів коронованих осіб. Двадцять перше століття надворі. Людство давно вже винайшло велосипед, автомобіль і навіть швидкісний моторолер. А ці королі досі роз’їжджають у каретах. Ще й Принцеса комизиться! Не може поснідати за етикетом.
На доріжці перед замком зашурхотів гравій – під’їхала карета.
Принцеса зав’язала шнурки під підборіддям, щоб не злетіла корона, і полізла на козли до кучера.
– Не дозволено, – суворо зауважив Головний Радник.
– Я наказую! – Принцеса навіть тупнула від задоволення.
Довелося подавати сніданок на козли.
– Їдьмо!
– Їдьмо! – скомандував Головний Радник.
І Принцеса весело почала снідати.
Дороги в королівстві були вимощені бруківкою. Карету сильно трясло.
Спочатку Принцеса вимазала щоки манною кашею. Потім забруднила сукню джемом і маслом. А насамкінець розплескала на себе пів горнятка какао.
Принцеса дуже любила свою сукню й засмутилася. По її щічках потекли сльози. Вона стала їх витирати і ще більше вимазалася манною кашею. Тепер вона була геть замурзана.
На щастя для Принцеси, королівство було невелике: на моторолері його можна було об’їхати за годину, а на кареті – за дві. Саме тому Король віддавав перевагу кареті – так здавалося, що його володіння більші. Тож перш ніж піддані встигли побачити Принцесу в такому вигляді, кучер пригнав коней у замок.
Принцесу негайно занурили у ванну із запашною піною. А сукню випрали в найкращій пральній машинці.
Головний Радник Етикетус нічого не сказав. Але за складкою на його накрохмаленому комірці Принцеса зрозуміла, що він торжествує. Ось, мовляв, до чого призводить порушення етикету!
«Ну, нічого, – подумала Принцеса. – Батьки на дачі цілий тиждень. Я його ще провчу. А тим часом зателефоную до Королів АвтоДору».
– Негайно відремонтувати дороги! – суворо мовила вона в слухавку. – Я наказую!