Утішений Митько хотів чимшвидше іти додому, та ба! Біля самих дверей Ірина Олексіївна його зупинила:
– Куди ти? Тобі тепер треба до стоматолога-хірурга.
– Добридень, юначе! – сказав йому серйозний дядечко, на дверях якого висіла табличка «Стоматолог-хірург». – Покажи-но мені, будь ласка, які зуби тобі заважають.
– Мені? – здивувався Митько. – Жоден не заважає.
– А як же твої молочні зуби? Адже вони для маленьких, з’являються, коли діти молоко смокчуть. А ти вже великий!
– Великий! – ствердив Митько.
– І зуби в тебе скоро будуть великі. А маленькі їм заважають, не хочуть випадати. Через це великі зуби ростуть криво.
– Я не хочу ходити з кривими зубами, як Баба Яга! Молочні зуби мені більше не потрібні.
– Ну що ж… – кивнув головою лікар, узяв свої інструменти – й ось вони, молочні зуби! – Тримай, герою! Тепер ти зовсім дорослий!
– Куди ж мені їх подіти?
– Можеш віддати зубній феї. Поклади їх під подушку. Уранці прокинешся й побачиш, що фея замість них залишила тобі монетку. Тільки в жодному разі не купуй за ці гроші цукерки! Зуби цього не люблять!