Цього Гидокус вже не міг стерпіти. Він зіщулився, забився в куток, щось бурмотів і відчайдушно затуляв вуха волохатими руками, щоб не чути радісних дитячих голосів і мелодії «Щедрика».
Тафік вирішив долучитися й добити коротуна. Дістав зі стосу першого-ліпшого листа і почав голосно читати:
– «Дорогий Святий Миколаю! Якщо ти отримав мого першого листа, в якому я попросила в тебе внучку, не зважай. Я доросла і знаю, що онуків народжують діти. А дітей у мене нема. Тому прошу, подаруй мені папугу, який уміє читати думки. Ну, як Рудий у Левка. І щоб я теж його розуміла. Звісно, я щаслива і без папуги, бо люблю Левка і його родину. Але з папугою, хоч і без онучечки, я стану ще щасливішою! З повагою, Лізі (Єлизавета Степанівна)».
Запала тиша. Усі вражено замовкли, усвідомлюючи, що папуга вміє читати, і розуміючи, чийого листа він прочитав.
Тишу порушили дорослі, які раптом з’явилися біля кафе. Це батьки, дідусі й бабусі прийшли по своїх любих діток. Вони допомагали їм одягатися, розпитували, як минуло свято, і, либонь, навіть не здогадувалися, що їх викрадали… Все було як завжди, хіба що любов у серцях дітей і дорослих палахкотіла з такою силою, що аж вихлюпувалася назовні щирими обіймами й поцілунками. Тож сьогодні діти не розкажуть своїм рідним, що тих викрадали. Щоб не псувати чарівну мить любові.
«Ви відразу зрозуміли, що я – ваш подарунок? – запитав у Лізі збентежений Тафік і, не дочекавшись відповіді, защебетав далі: – А я собі гадав, як я вас упізнаю?! Нас із Сантою дуже розчулив ваш лист, а тоді почалося – викрадені листи, зниклі дорослі… Але коли Санта вирушав на пошуки листів, то наказав мені: “Бережи Каті. І обов’язково розшукай авторку того листа і залишайся з нею, ти їй дуже потрібний”. Цікаво, а де зараз сам Санта?!»
– З дідусем усе гаразд. Він щойно написав про це в чарівному блокноті. Усі листи доставлено в резиденцію, і він уже виконує бажання.
Свято врятовано!
«Мрії врятовано!» – тихенько промуркотів Рудий.
– Ай справді, котику! Це ж ти допоміг розплутати цю дивну історію і перемогти Гидокуса Третього Мерзосвітного. Як тобі це вдалося?
«Це вийшло саме собою, варто було подивитись на інших крізь призму любові. Бо всі на світі потребують любові, а надто такі лиходії, як Гидокус. Тільки погляньте, який він без маски ненависті й злості!..» – відповів котик.