Троль сидів у куточку сам-один, обхопивши руками коліна, читав решту дитячих листів до Санти і зрідка схлипував.
– Ех! Стільки разів хотів написати листа з бажанням Санті… – зітхнуло Гиденя, коли до нього підійшли Рудий, його сім’я, Каті й Тафік. Дівчинка саме переписувалася в блокноті з дідусем.
– Дідусь пропонує тобі стати його старшим помічником замість Тафіка – радо сказала вона тролеві.
– Неймовірно! Це ж… Це справді моє бажання! – вражено вигукнув коротун. – Дякую, я не підведу!
* * *
– Мені час повертатись додому! – промовила Каті, віддаючи блокнот Левкові.
– Як шкода!.. Хтозна, чи побачимося ми знову? – зітхнув Левко, а тоді відвів очі й стиха додав: – Я буду за тобою… мріяти, Каті!
«Мрії збуваються!» – промуркотів Рудий, який зручно вмостився в Левка за пазухою і, звісно, казав правду.
КІНЕЦЬ