Я опустився на землю, притулившись спиною до стенда зі Стрілкою, і дивився, як Б-О подався дерев’яною ходою геть.
Мій мозок заціпенів. Він ледве сприймав той гамір, що долинав з арени, підсилений системою гучномовців. Там саме вручали призи за найбільш доглянутого пса. Лунали підбадьорливі вигуки на честь тих конкурсантів, що посіли третє і друге місця, а тоді, звісно, найгучніше привітали переможницю, Тіну.
Смішно, але я відчув за неї втіху і гордість. Принаймні хоч Мишка досяг класного результату, але тільки тому, що Тіна так добре його доглядала. Тіна якраз дякувала суддям за приз.
– Це фантастика… майже найкращий день мого життя, – лунав у гучномовцях її голос. – Але не зовсім, бо саме цієї миті там, за лаштунками, коїться жахлива наруга над справедливістю. Одну собаку, Стрілку, дискваліфікували з конкурсу на спритність за те, що вона нібито покусала шефа поліції. Але я там була і знаю, що шефа покусала зовсім не Стрілка. Це зробила собака поліцейського, а саме одна з ельзаських вівчарок сержанта Смага.
Хтось в юрбі захихотів, але Тіна спокійно вела далі.
– Пан Бофінґтон-Ор сказав, щоб я це довела. Ну, що ж, я можу. Стрілка набагато менша за поліцейську вівчарку. Вона має вужчу щелепу, а між її зубами значно менші проміжки. Якщо тут є якийсь ветеринар, достатньо буде зміряти Стрілчин прикус, а тоді порівняти його зі слідами зубів на сідниці пана Бофінґтона-Ора.
Юрба загула. Усі гадали, що це кумедно і що з Тіниного боку було вельми відважно заявити про все це. Люди почали шукати ветеринара, й невдовзі знайшли одного. Тоді всі почали кликати поліцейського інспектора, й тут він нічим не міг собі зарадити.
Він пішов разом з ветеринаром до спеціального місця. Усі довго чекали, поки там робилися необхідні виміри, а тоді… ну, ви й так, мабуть, здогадалися, що трапилося. Стрілку виправдали! Б-О не залишалося нічого іншого, як визнати, що він помилився і що його покусала собака поліцейського.
Юрба почала галасувати. Усі просто подуріли. Я також дурів там, за лаштунками! Я схопив Стрілку, і тут розпочався конкурс на спритність.
Стрілка виступила краще, ніж я сподівався. Вона гасала вгору і вниз гойдалкою. Вона стрибнула крізь обруч і прослизнула тунелем. Ну, треба зізнатися, що вона зробила це не з того боку й отримала за це штрафні бали, але я був захоплений, що вона взагалі з цим упоралася. Вона раптом зупинилася перед смертельною стіною і лиш тоді, коди Тіна почала імітувати з краю арени білку, Стрілка нарешті збагнула, про що йдеться, й одним гігантським стрибком подолала стіну. Тут юрба підбадьорливо заревіла, а я відчув велику втіху. Усім явно сподобалася ця собака, що докладала таких великих зусиль.
Тоді настала черга слалому. Ой, людоньки. Вісім огороджувальних сигнальних конусів стояли вишикувані в лінію, а Стрілці треба було їх усіх оббігти. Ну, ви ж пам’ятаєте, що сталося тоді, коли Стрілка вперше намагалася це виконати на старому футбольному полі, з тими шинами, що ми їх з Тіною для неї розклали. Пам’ятаєте, що вона тоді зробила?
Цього разу вона продемонструвала щось подібне. Стрілка кинулася до першого конуса, штурхнула його так, що той полетів шкереберть, тоді погналася за ним і кілька разів укусила. Це саме вона повторила з другим конусом. На третій конус вона з розгону стрибнула і розчавила його. Четвертий вона спробувала забити в уявні ворота. Тоді надзюркала на п’ятий, від чого юрба істерично зареготала, після чого сіла на землю й почала себе облизувати. Кінець виставі.
Я вже не пригадую, скільки штрафних балів отримала вона за це, та я й не мав багато часу над цим замислюватися, бо наступною учасницею була ельзаська вівчарка №3, яку виводив на арену сержант Смаг.
Собака була просто досконалою. Це була чудово вишколена поліцейська собака, і що то було за видовище, овва! Вона бігала, кружляла і стрибала так, неначе роками тільки цим і займалася. Їй не присудили жоднісінького штрафного бала. Я стояв збоку разом зі Стрілкою та іншими учасниками, спостерігав за цим бездоганним виконанням, а моє серце падало дедалі нижче, нижче й нижче, прямісінько на дно того корита для коней. Нам з Тіною тепер ніяк його не уникнути. Смаг і Бофік-Смертоносна-Шавка перемогли.
Ельзаській вівчарці №3 залишилося тільки виконати слалом.
Сержант Смаг забрав руку з її нашийника, і вічарка заходилася петляти довкола конусів у вишуканому стилі. Перший конус, другий, третій, четвертий, п’ятий, і раптом собака завмерла на місці. Вона подріботіла назад до п’ятого конуса й почала підозріливо його обнюхувати.
Це був той конус, на який напісяла Стрілка. Знаєте, як то буває з собаками! Вівчарка №3 усе нюхала й нюхала, кружляла довкола і кружляла, а тоді, нехай йому грець, задерла лапу й почала шалено дзюрити там, де щойно це зробила Стрілка! Юрба знову покотилася з реготу, але вівчарка №3, замість продовжувати виступ, стала роззиратися довкола арени. Вона знала, що Стрілка має бути десь неподалік. Вони зауважили одна одну, і вівчарка зірвалася з місця, мов ракета, люто гавкаючи і прямуючи навпростець до Стрілки.
Стрілка не марнувала часу, коли на неї почав насуватися цей ельзаський танк. Ви вже, звичайно, знаєте, що Стрілка вміє швидко бігати, причому дуже швидко. А повороти вона робить настільки вправно, неначе вродилася автогонщицею. Вона помчала довкола арени, рятуючись від ельзаської вівчарки, проскочила тунель, перестрибнула стіну, оббігла всі конуси, пронеслася вгору і вниз гойдалкою, і з кожним колом до цієї погоні долучалося дедалі більше псів.
За кілька секунд уся арена аж кишіла від собак, що гавкотіли, дзявкотіли й ганялися одна за одною, самі за собою, а також за своїми господарями й суддями. Деякі з них застрибнули на передні ряди, і глядачі поспіхом почали лізти одне одному на спини, шукаючи порятунку. Вряди-годи собаки когось кусали, бідні жертви верещали, галасували, і минуло хвилин двадцять, аж поки все, нарешті, заспокоїлося.
Коротше кажучи, Стрілка набрала стільки штрафних балів, що зайняла останнє місце. Але ельзаську вівчарку №3, завдяки якій і зчинилася вся ця веремія, дискваліфікували й ганебно випровадили геть. Мало того, вже коли ми з Тіною радісно вітали самі себе, пролунало ще одне оголошення, цього разу стосовно поліцейської показової команди на мотоциклах.
– На жаль, показовий виступ не відбудеться в зв’язку з захворюванням одного з членів команди. – Ми вибухнули сміхом. Захворюванням? Насправді вони мали на увазі, що певній особі аж пекла від болю сідниця!
Отож сержанта Смага аж ніяк не можна було назвати щасливим чоловіком. Зате таким чоловіком можна було назвати мене, а також мого тата й Тіну. (Ну, щоправда, Тіну також не можна було назвати щасливим чоловіком, але ж ви знаєте, що я маю на увазі).
Чарлі Смаг програв парі. Б-О був переможений. Мені важко було в це повірити. Ми з Тіною були на сьомому небі, хоч і розуміли, що аж ніяк не зможемо примусити Чарлі навіть наблизитися до корита для коней, не те що туди залізти. Нас тішило вже те, що нам самим не доведеться купатися в тій гидоті. А найкласнішим було те, що Стрілку врятовано! Чуднесенько-гарнесенько!