Біля собачої будки з вивіскою «Казкове детективне бюро» сидів старий пес Бровко Барбосович. Тут його і знайшов Санта.
– Здрастуйте, дорогий детективе! – ще здаля вигукнув Санта. – Поможіть! У Чарівному Замку Годин – біда! І Ковалі Щастя, і золоте ковадло, і чарівний мішок із щастинками-золотинками – все зникло! Моя версія – викрадення!
– Та-ак! – почухав себе за вухом Бровко Барбосович. – Почнемо розслідування, а тоді будемо говорити про версії. Спершу треба обстежити місце злочину, понюхати, взяти слід, а тоді…
– Але ж треба поспішати, Новий рік на носі! – вигукнув Санта. – Діти можуть лишитися без подарунків!
– Не панікуйте, пане Морозе! Фестіна ленте – поспішай поволі, – казали древні. Тим більше, ви, бачу, кульгаєте…
У Замку Годин Бровко Барбосович усе ретельно обнюхав і сказав:
– Слід я взяв, починаю переслідування. Вам ходити важко, тому ви лишайтеся тут і чекайте.
Санта зітхнув (йому теж хотілося взяти участь у переслідуванні), але змушений був погодитися.