І тут раптом з’явилися Санта і Снігуронька. Не справжні, звичайно, а перевертні – чаклун Зландій та його прислужник Посіпака.
Баба Свистуха здригнулася, втягнула носом повітря і підозріливо спитала:
– Ви хто такі і що вам треба?
– Та ви що? Не бачите? – вигукнув Майстер Тік.
– Це ж Санта і Снігуронька! – вигукнув Майстер Так. Баба Свистуха знову втягла носом повітря і махнула на браті в-ковалі в рукою:
– Це ви нічого не бачите! А я все бачу, все відаю, бо я – відьма. Це – перевертні!
Баба Свистуха свиснула і тицьнула пальцем на Санту-Зландія:
– Ану, перевертню, перевернись – ногами догори, а головою вниз!
Але Зландій, з якого одразу злетіла машкара Санти, вигукнув, тицьнувши пальцем на Посіпаку:
– Переводжу заклинання – виконай її бажання.
Посіпака, з якого теж одразу злетіла машкара Снігуроньки, перевернувся догори дриґом.
А Зландій швидко промовив:
- Надійшла черга моя –
- Чаклувати буду я!
- Ваба-баба-бабарига,
- Закрутися ти, мов дзиґа!
і Баба Свистуха закрутилася дзиґою на одній нозі. Але, крутячись, вона свиснула й вигукнула:
- Ах ти, Зландій!
- Ах, нахаба!
- Покрутись і ти,
- як Баба!
І Зландій теж закрутився дзиґою.
Баба Свистуха, крутячись, вигукнула:
- Ковалів я не віддам!
Зландій у відповідь вигукнув:
- Клітку заберу я сам!
На що Баба Свистуха закричала:
- Клітку ти забрать не зможеш,
- Бо мене не переможеш!
Та Зландій, люто засичавши, скрикнув:
- Як тебе не переможу;
- Ковалів убити можу –
- І не будуть, далебі,
- Ні мені і ні тобі!
Зландій вже приготувався вигукнути вбивче заклинання, аж тут з’явився Бровко Барбосович.