Усім на човні капітана Джо вже не терпілося почути, що за останній скарб приготував містер Самерлінг. Марлі з Іслою та Саєм умостилися на одній із лав. Ісла всадила собі на коліна ведмедика та обійняла його. Глобус, супутниковий телефон і штучна ромашка лежали на столі між Саєм та Стеллою. Капітан Джо стояв позаду. А містер Самерлінг сів пліч-о-пліч із Ребеккою, ближче, ніж потрібно було.
Стелла здивовано звела брову.
– Може, є ще щось, чим ви хотіли б із нами поділитись? – спитала вона. Жінка була здивована не менше за дітей, почувши, що ніякої кораблетрощі не було. Але ніхто й досі не з’ясував, як Ребекка стала частиною цього пазлу.
– Так, гадаю, що так, – сказав містер Самерлінг. – Ми з цією прекрасною леді одружуємось!
– О, це ж чудово! – Стелла заплескала в долоні, а містер Самерлінг і Ребекка засяяли.
– Вітаю вас, друзі, – сказав капітан Джо, нахилившись, щоб потиснути їм руки.
– Ура! – вигукнули діти.
– Ми збираємось у навколосвітню подорож, – промовив містер Самерлінг. Його усмішка трохи потьмяніла. – Ось чому ми тут усі зібрались. У мене є план щодо мого будинку. Чи, мабуть, правильніше буде сказати «бажання». Чи здійсниться це бажання, залежить від вас трьох, – поглянув він на Марлі, Іслу та Сая.
– Справді? – спитав Сай.
– Так, – підтвердив містер Самерлінг. – Ви всі були в моєму будинку. І я знаю, що ви обожнюєте головоломки. Дехто скаже, що це божевільна ідея, але… я б хотів перетворити свій дім на квест-кімнату. Можливо, навіть на кілька квест-кімнат. Ви ж чули про такі, правда? Люди платять гроші за те, що їх замикають у кімнаті, відтак їм доводиться розгадувати загадки, щоб звідти вибратися.
– Я чула про такі! – вигукнула Ісла.
– Я колись була в такій, – сказала Марлі. – Ми були там із моєю сім’єю, коли їздили у відпустку торік.
– Пощастило! Звучить весело! – промовив Сай.
Містер Самерлінг прочистив горло.
– Радий, що це звучить для вас весело. Бо мені цікаво, як ви поставитесь до пропозиції поратися в ній?! – спитав він.
У Марлі відвисла щелепа.
– Що? – перепитала вона.
– Ми? – здивувалась Ісла.
– По-справжньому? – спитав Сай.
Містер Самерлінг кивнув.
– Звісно ж, я вам плататиму. Гадаю, ми могли б відкрити рахунок на навчання в коледжі.
Він повернувся до Стелли:
– Гадаю, ти зможеш оформити всі необхідні документи?
Стелла була здивована не менше за дітей.
– Ем-м.. так, звісно, можу, – сказала вона, – але, Гаррі, ти впевнений у цьому?
– Ніколи в житті я ще не був такий упевнений у чомусь, – сказав містер Самерлінг. На його обличчі засяяла усмішка. – Ти знаєш, як сильно я люблю загадки й ігри. Як і ці діти. Я хочу перетворити свій будинок на квест-кімнату і не уявляю собі нікого, хто міг би краще за них впоратися з цим.
Марлі не знала, що сказати. Як і Сай.
Але Ісла відповіла і за них:
– Дякуємо, містере Самерлінгу. Це дивовижно!
– Тож ви згодні? – запитав містер Самерлінг.
– Так! Згодні! Безумовно! – заговорили вони одне поперед одного.
– Чудово! – сказав містер Самерлінг. – Можете використати у квест-кімнаті загадки цього літа, які вам найбільше сподобались. Книжка, яку ви відшукали на острові Літо теж стане в пригоді. Можете користуватись різними кімнатами. Це має бути весело. Змусьте людей розгадувати загадки, щоб вибратися з будинку. Що забажаєте. Просто добре проведіть час.
– Зробимо! – пообіцяв Сай.
– Прекрасно! Я радий, що ми все вирішили, – сказав містер Самерлінг, плеснувши себе по колінах, – бо мені треба готуватися до весілля.
Усі засміялися. Ребекка всміхнулася містерові Самерлінгу, а той нахилився і поцілував її в щоку.
– У мене є ще одне запитання, – мовила Марлі, коли загальний захват ущух. – Чому в кожному нашому полюванні за скарбами були телефон, глобус, ведмідь і ромашка?
– Так. Ви ніколи не згадували їх у розмові, – промовив Сай, піднімаючи глобус.
– Має бути якась причина, чому ви вибрали саме ці речі, – сказала Ісла.
– О, звісно, – відізвався містер Самерлінг. – Вони репрезентують усе, що я вважаю важливим у житті. Сподіваюсь, ви погодитеся в цьому зі мною.
– Що? Тобто мені подобаються глобуси, мапи та GPS, але я не розумію, у чому їх важливість? – дивувався Сай.
– Глобус символізує світ, – пояснив містер Самерлінг. – Я вважаю, що важливо приділяти увагу дослідженню світу.
Марлі дуже хотіла одного разу дослідити світ – увесь світ!
– А телефон? Що представляє він? Це нагадування про те, що потрібно телефонувати людям? – спитала вона.
– Так, у певному сенсі, – погодився містер Самерлінг. – Хай куди б ви подались, важливо підтримувати зв’язок зі старими друзями. Як щодо ведмедя? Як гадаєте, що символізує він?
Усі обернулись до Ісли, яка й досі тримала ведмедика на колінах.
– Не знаю, – знизала плечима вона. – Ведмеді… природа… дика природа?
– Гадаю, це якось пов’язано із книжками та бібліотекою, – сказав Сай. – Ви ж колись працювали в бібліотеці. А там просто тонни книжок про ведмедів. Не кажучи вже про скульптуру перед входом.
Друзі розгадали там одну зі своїх перших загадок.
– Ведмедик також може символізувати любов та обійми, – сказала Марлі.
Іслу це спантеличило.
– Що? – сказала Марлі. – Це ж плюшевий ведмедик! А що ти зазвичай із ним робиш? Обіймаєш! Ти просто зараз його обіймаєш.
– А й справді, – сказала Ісла, червоніючи.
– Усі ваші ідеї чудові, – промовила Стелла.
– То що означає цей ведмедик? – спитав капітан Джо містера Самерлінга.
Але той не відповів.
– А як гадаєте, що символізує ромашка? – спитав він, явно отримуючи від цього задоволення.
– Любов, – миттєво відповіла Ісла.
Цього разу Сай мав розгублений вигляд.
– Хіба ти не пам’ятаєш? – спитала Марлі. – Любить, не любить?
Сай ніколи не чув про це ворожіння до першого їхнього полювання за скарбами.
– А, точно, – згадав він. – Але і ведмідь, і квітка не можуть символізувати одне й те саме – любов.
– Я думала про природу, – сказала Стелла. – Але ж вони обоє не можуть символізувати природу?
– Ви нам поясните? – спитала Марлі містера Самерлінга.
– А знаєте що? – промовив містер Самерлінг, потираючи підборіддя. – Ці чотири предмети щось символізують для мене. І, можливо, тепер вони щось символізують і для вас. Але не обов’язково це має бути одне й те саме.
Марлі теж здалося це логічним. Ці предмети, безумовно, символізували дещо для неї. Це дещо більше, ніж просто ведмедик, телефон, ромашка й глобус. Чесно кажучи, тепер вона навряд чи зможе думати окремо про щось одне, не думаючи про три інших. В її голові ці чотири предмети тепер йшли разом. Як і їхня команда шукачів скарбів!
– Не думаю, що важливо те, що кожен із цих предметів символізує окремо один від одного, – сказала Марлі. – Адже, якщо скласти їх разом, вони символізують дружбу.
А дружба була справжнім скарбом, який вони з Іслою та Саєм відшукали разом. Єдиним скарбом, який зрештою дійсно мав значення.
РІК ПО ТОМУ
У день попереднього відкриття «Грандіозної втечі Самерлінга» черга на вулиці тягнулася ген повз будинок Марлі.
– Я так хвилююсь! – пропищала Ісла.
– Знаю! – пропищала Марлі у відповідь. Вона хвилювалась майже так само, як і того дня, коли назавжди зняла пов’язку з ока. Її зір не був таким чудовим, як в Ісли чи Сая, та він ніколи й не буде таким. Але ситуація значно поліпшилась. Дівчинка точно бачила краще, ніж якби ніколи не носила оклюдер. Тепер Марлі була рада тому, що носила його майже завжди, коли повинна була.
– Усі кімнати готові? – спитала мама Марлі.
Мама Марлі прийняла пропозицію містера Самерлінга стати бізнес-менеджеркою «Грандіозної втечі Самерлінга». Вони вирішили, що Марлі з Іслою та Саєм розроблятимуть загадки й головоломки, а мама Марлі керуватиме грошима.
– Кімната «Глобус» готова, – повідомив Сай.
– Кімната «Ведмедик» теж, – сказала Ісла.
– І кімната «Телефон», – додав брат Марлі Нік. Навіть він зі своїм близнюком Ноєм допомагали в підготовці «Грандіозної втечі Самерлінга».
– Не забудьте про кімнату «Ромашка», – нагадала Марлі.
– Гаразд. Заходьте! – запросила Стелла Лавлейс, відчиняючи вхідні двері.
– Марлі! – кинулась до неї обніматися дівчинка із зеленим волоссям.
– Обрі! – вигукнула Марлі, обіймаючи її у відповідь. – Що ти тут робиш?
Рік тому Обрі переїхала.
– Я приїхала в гості, – сказала Обрі. – Твоя мама розповіла моїй про ваш квест-дім, тож я приїхала, бо хотіла стати вашою першою клієнткою.
– Ну, ми ще не відкрились, – заперечив Сай. – Сьогодні попередній перегляд. Люди зможуть зайти подивитися кімнати.
– І якщо їм сподобається, то забронювати день та час, – додала Ісла.
Усі сподівались, що багато людей після сьогоднішнього показу забронюють місця. Тоді в «Грандіозної втечі Самерлінга» буде хороший старт.
– Хочеш проведемо тобі екскурсію? – спитала Марлі, підхоплюючи Обрі під руку.
– Звісно, – сказала Обрі. – А можна зразу подивитись таємний хід? Я так хочу побачити таємний хід!
Обличчя дівчинки засяяло.
– Ні, не можна, – відмовив їй Сай. – Треба розгадати всі загадки по черзі. Інакше ти не зможеш відшукати потаємний хід.
Обрі спохмурніла.
– Ох, – мовила вона. – Я не дуже добре розгадую загадки.
– Нічого. Ми тобі допоможемо, – сказала Ісла, підхопивши Обрі під іншу руку.
– Звісно, допоможемо, – промовив Сай.
– Для чого ж іще потрібні друзі? – спитала Марлі.
КІНЕЦЬ