Томек дуже любить п’ятниці. Адже після п’ятниці завжди настає субота, а після суботи – неділя. Не треба йти до школи, а батькам – на роботу. І разом можна робити різні чудові речі. По п’ятницях за вечерею мама, тато й Томек завжди складають плани на два наступних дні.
Власне була п’ятниця, вони втрьох сиділи за кухонним столом і їли налисники[1] на вечерю. Томек саме тягнувся за третім налисником, коли тато сказав:
– Синку, ми поїдемо…
– Ура! – вигукнув Томек. – І куди ми їдемо?
– Послухай, Томеку… – почала мама й зупинилася. Вона видавалась якоюсь розгубленою.
– Річ у тім, синку, що ми з мамою маємо поїхати – ненадовго, але доволі далеко… – тато також здавався розгубленим.
– А я?! Я залишуся вдома сам? – Томек не міг повірити в те, що почув. Батьки часто їздили у відрядження, але завжди поодинці, тож Томек залишався або з мамою, або з татом.
– Та що ти таке кажеш, синку? Хіба ми можемо залишити тебе самого? Про тебе подбає бабуся Христя. Вона житиме в нас деякий час, – пояснила мама.
– Як довго? І взагалі, куди це ви їдете? – сумно запитав Томек.
– Три місяці, – пояснив тато. А потім сказав, що вони з мамою їдуть до Австралії за науковим обміном, і що це чудовий шанс для них, і взагалі, можливість такої подорожі до антиподів[2] може ще довго не трапитися. І бабусю Христю вдалося таки вмовити подбати про Томека.
– Ми їдемо наступного тижня, одразу після твого дня народження, – сказав тато. – Пообіцяй нам, що не завдаватимеш клопоту бабусі. У неї доволі консервативні погляди[3] на виховання дітей, але є й переваги. І передусім, вона дуже тебе любить, – додала мама з нещасним виразом обличчя.
Томек не любив, коли мама мала нещасний вигляд, тому пообіцяв, що постарається.
[1] Налисник – тонкий млинець, в який загортається якась начинка, найчастіше з сиру.
[2] Антиподи – те, що розташоване протилежно до іншого, наприклад, із протилежного боку земної кулі.
[3] Консервативні погляди – переконання в тому, що старе та випробуване – найкраще; небажання змін і новизни.