“90-і роки. Хто жив у них, той зрозуміє.
Черга за апельсинами і яблуками. Відпускають по пару кілограм на руки. Усі нервують. Чоловік замовляє п’ять кілограмів. Вид у нього обірваний і нещасний.
Черга обурена:
– Не давати!
– Спекулянти!
– Навіщо вам стільки?
І раптом несподівана відповідь:
– Дітям у дитячий будинок.
Усі завмерли. А він обернувся і винуватим тоном пояснив черзі:
– Уявляєте як їм зараз важко? Хто їм ще купить? Зараз же кожен сам за себе.
Тиша. Черга приголомшено мовчить.
Я пам’ятаю відчуття розгубленості і сорому за те, що мені навіть на думку не спало допомогти комусь. І радості, бо не все втрачено, якщо хтось думає про ближнього.
Я досі пам’ятаю цього чоловіка – бідного, обірваного… І милосердного.”
Олена Рог
Невеличка ремарка. Часи зараз, на щастя, не ті, і купівля кількох кілограм апельсинів нікого не здивує, але попри все, поруч з нами є люди, для яких ті самі апельсини залишаються невиправданою розкішшю. Не минайте таких людей, не забувайте про них, допоможіть їм в їхній скруті, купіть для них у подарунок, навіть, тих самих апельсинів.
Редакція сайту