Шоста заповідь для чоловіків

А от, наступна, шоста “заповідь”:

“Виховання дітей – твоя спільна відповідальність з дружиною!”

Традиційно вважається, що мати відповідальна за виховання. І це, за великим рахунком, правда. Недаремно в Біблії так часто говориться відносно великих людей: “..Ім’я матері його таке-то”. Проте Бог замислив, щоб виховання дитини було збалансоване двома початками: чоловічим і жіночим. У сукупності, вони як би являють дитині характер Бога. Мама являє Божу любов, а батько – Божу святість. Іншими словами, дитина, яка вихована тільки матір’ю, або тільки батьком має спотворене сприйняття дійсності. У зв’язку з цим, абсолютно справедливою вимогою до справжнього батьківства є активна і зацікавлена участь чоловіка в процесі виховання своїх власних дітей. І от тут-то ми стикаємося з однією проблемкою. Але, дозвольте спочатку розповісти невелику історію.

Якось йшов я нашим містом, підходячи до перехрестя двох вулиць. Позаду мене щось загурчало, звук посилився і, обернувшись, я побачив КрАЗ доверху завантажений якимсь будматеріалом. По всьому було видно, що водій кудись поспішав. Майже не зменшуючи ходу, він під’їхав до перехрестя і, мабуть, знайшовши вулицю вільною, хотів швидко повернути вліво. Проте, несподівано він різко зупинився і певний час стояв в очікуванні. Я не відразу помітив маленького велосипедиста, який, нікуди не кваплячись, їхав по тій вулиці. Машин дійсно не було, але був велосипедист. КрАЗ нетерпляче “топтався” на місці, а хлопчик як ні в чому ні бувало спокійно їхав собі, ні на що не звертаючи уваги. В якийсь момент я сам став перейматися почуттями, які, ймовірно, відчував у цю хвилину водій: “Гей, хлопцю, а ти не можеш крутити трохи жвавіше?” Зрештою вони все-таки роз’їхалися, а я, продовжуючи свій шлях, подумав: “Господи, чому водій усе ж загальмував? Людина на роботі, зайнята ділом. А тут якийсь дозвільний юнак плутається під ногами, заважає їхати. Отже, чому КрАЗ загальмував?” І сам собі відповів: “Він підкорився правилам! Я розумію, йому не хотілося, але… правила…!!! А правила – вони і є правила! І він зупинився!!!

Дорогі тата! Я прекрасно розумію ту спокусу, якій ми всі піддаємося, як батьки: “Я заробляю гроші! А все інше мене не стосується!” Ми як ті навантажені КрАЗи, які вічно кудись “мчать” не бажаючи, щоб хтось “плутався” у нас під ногами. Що ж може нас зупинити? Враховуючи вашу абсолютну зайнятість, я узяв на себе ініціативу виписати один вірш з Біблії, де про це нам дещо написане: “І ви, батьки, не роздратовуйте дітей ваших, а виховуйте їх у вченні і наставлянні Господньому“. Еф.6:4. Дещо вище Апостол, звертаючись до дітей, закликає їх підкорятися своїм батькам, тобто нам. А потім, звертаючись вже до нас, батьків, каже: “…Батьки …виховуйте!” Вам не здається, що, згідно цього місця, абсолютна відповідальність за виховання своїх дітей все ж лежить на нас, чоловіках?

А я що вам казав! Мати традиційно проводить більше часу з дітьми, але “тінь” батька повинна лежати на всьому, що робить у цій сфері мати. Наші дружини, хочу нагадати, тільки допомагають нам з дітьми, і, погодьтеся, у цьому їх “допомога” куди більше за наші власні “вкладення”. Проте роль батька, який прийшов з роботи, неоцінима і незамінна в підтримці того порядку, який панував за його відсутності. Батько як би оглядає стан сім’ї, цікавиться, як слухалися діти, засвідчуючи, таким чином, право матері на суворість і владу. Матір з батьком обговорюють стан справ, даючи, таким чином, послання дітям хто насправді тут хазяїн. Ніякого різночитання з тим, що казала мама у відсутності тата! І в думці дитини формується лише одна єдина, справжня реальність. Іншої для неї просто не існує! До речі, це дуже важливий чинник психологічного комфорту дитини в сім’ї.

І ще парочку думок. Загалом, це загальновідомі істини, але в моєму житті ці простенькі на вигляд рекомендації є особистим спостереженням і практичним досвідом. Отже, що необхідно знати батьку при вихованні, наприклад, дочки. Дівчатка, на мій погляд, украй потребують чоловічої уваги і чоловічої ласки. Батько представляє їй, як майбутній жінці, чоловіків як таких. Поки дозволяє вік і за цим ніхто не угледить чогось негожого, потрібно частіше саджати дочку на коліна, обіймати її, цілувати, гратися, балуватися з нею, що стане для неї прообразом майбутніх любовних ігор з її обранцем. Дівчинка не повинна боятися чоловіків. Найперший “доступний” і “легальний” чоловік в її житті – це батько. Пройшовши через батьківську увагу, у дівчинки не повинне скластися враження, або, по-іншому, вона не повинна вирости з уявленням, що всі чоловіки – це “темні особи”, що в них лише одне на розумі і що чоловіків потрібно сторонитися. Ваші люблячі стосунки з дружиною, які не можуть залишитися непоміченими, завершать той образ, який повинен буде скластися у свідомості дівчинки відносно чоловіків взагалі і майбутнього заміжжя зокрема.

Хлопчики ж украй потребують любові і схвалення саме чоловіка. Найближчим з них знову таки являється батько. Вони, тобто сини, як майбутні чоловіки, покликані нести відповідальність в їх майбутніх сім’ях. Тому, їх особа, характер, життєвий досвід мають бути “замішені” на любові, тільки в цьому випадку вони виростуть гармонійними людьми. Інакше, якщо “перекіс” у вихованні зроблений убік тільки відповідальності, і нічого натомість, то результатом цього буде “людина-машина”, яка не здатна ні проявляти, ні розділяти жодних почуттів.

І от ще. Частіше кажіть дітям що ви їх любите. Усіх своїх дітей особисто я, при всякій нагоді брав із собою, коли їхав кудись на велосипеді. Періодично схиляючись до їх головки, я раз у раз повторював: “Тато любить дівчинку/хлопчика! Дивну (ного) і чудову (вого) дівчинку/хлопчика! Господь мені тебе дав! Так?” Діти всі охоче і важливо кивали головами. Потім я казав: “Де наш Господь?” І, роблячи відповідний рух пальцем, відповідав: “На небі і в серці!” От такі розмови вів я з кожним з наших чотирьох дітей. А коли вони підростали і йшли в школу, я незмінно казав їм: “Нікого не бійтеся! Навіть якщо хтось вас лякатиме і казатиме, якщо ви скажете батькам, то ми вам зробимо те-то і те-то, не бійтеся! Обов’язково скажіть мені. Це мої проблеми. Я ваш батько! Я захищу вас, що б з вами не сталося!” Парочку разів, до речі, мені таки доводилося ходити в школу і “дерти вуха” деяким таким шкідникам. Більше не лізли!

Одного дня, будучи в гостях в іншому місті, дивився я фільм. Щось з історії геноциду євреїв під час Другої світової війни. Дуже запам’яталися кадри: маса людей, посеред усього цього ходить дитя, яке плаче, і шукає батьків. Серце здригнулося в мені. “Мої дітки, – казав я про себе, – нічого на цій землі немає важливішого за вас! Усе ніщо проти вашої любові і дитячої прихильності до мене!” Мені так захотілося в цю ж мить опинитися удома і зібрати разом їх усіх, якими б вони не були на той момент, і насолодитися їх буттям. Я так шаную тих, для кого діти стали справжнім пріоритетом у житті, незважаючи на висоту їх положення в суспільстві. Батьки завжди спокушаються скотитися до “купівлі любові” своїх нащадків за всі нові і нові матеріальні блага. Але історія показала, що все це порох для тих, кому так потрібні були наші обійми, посмішка і добре слово. Ніщо, ніщо не замінить для них це!!!

Комусь може здатися, що сказане мною зараз, звучить як щось, що суперечить усьому вищесказаному. Але, от що я вам скажу. Батьківська любов – це діло святе! І це те, що Бог дозволяє нам пережити в цьому житті, щоб у тому ми краще розуміли Його любов до нас. Але любов, в очах Божих, ніколи не відміняла Його порядку. Тільки про це я і хотів сказати. Любіть, але в рамках встановленого Богом порядку. І тоді все буде правильно!