Восьма заповідь для чоловіків

Восьма заповідь для дружин і чоловіків звучить однаково, і також однаково важлива як для тих, так і для других:

“Нічого не приховуй у фінансах”

Саме по собі приховування дає, таким чином, послання шлюбному партнерові: “Ми не одна плоть”. Хіба тільки, я іноді так сміюся, чоловік економить по копійці протягом двадцяти п’яти років, щоб на срібне весілля подарувати своїй дружині кільце з діамантом. Ну, тоді можна. Найстрашніше ж у приховуванні – це те, що між чоловіком і дружиною виникає таємниця. Усім нам відомо, що таємниця спричиняє за собою напругу і страх. Почитайте новелу “Страх” Стефана Цвейга. Я запевняю вас, що в певний момент у вас, у буквальному розумінні, волосся стане “дибки”. Адже все це змальовано з реального життя.

Що казати про класику. Ми самі з дружиною стали свідками і, в якомусь розумінні, учасниками однієї драматичної історії. Я навмисно не називаю імен і дат; просто вислухайте історію як історію. Працював я в один час у шахті з одним чоловіком. Він був хорошим товаришем, але дуже замкнутим і майже увесь час мовчав. Я рідко бачив його усміхненим (хоча, звичайно, є просто такий тип людей). Тільки потім я дізнався, знову таки не поглиблюватимуся як, що його дружина наробила багато незрозумілих боргів (досі ніхто не знає про це всієї правди). По суті, усе життя цей чоловік працював на її кредиторів.

Одного дня він прийшов до мене і сказав, що йому терміново потрібно триста карбованців. Я підкреслюю, друзі, карбованців, а не купонів або гривен. Це був ще той, радянський період. Мій друг сказав, якщо він не віддасть їх сьогодні одній людині – його життю загрожуватиме небезпека. Я досить добре знав його, щоб навіть на мить запідозрити його в якомусь обмані. Ми порадилися з дружиною і дали йому ці гроші. Пройшло два чи три місяці, протягом яких він постійно перепрошував, і ми чекали. Але одного разу, після чергової зарплати я сказав йому: “Слухай-но, нам так терміново потрібні гроші! Будь ласка, знайди можливість якось нам віддати. У крайньому випадку напозичай у когось, чи що. Ну, так треба!” Він округлив на мене очі і сказав: “Так я ж тобі віддав!” Слідом очі округлилися в мене. Я запитав: “Ти що, коли?” Він сказав: “Так учора ми з дружиною йшли повз ваш будинок, я дістав гроші, кажу їй: занеси, а то мені соромно Мишкові на очі показуватися. Вона зайшла в під’їзд, потім вийшла, сказала що все нормально…” Я похитав головою: “Вона не заходила!” В одну мить він почорнів, якось стиснувся, і, не кажучи більше ні слова, пішов. Прийшовши додому він повісився. Я багато разів корив себе за те, що все так сталося. Хоча, думаю, ви розумієте, жодної моєї провини в цьому не було. Але проте… От до чого може довести порушення простого правила сімейного життя.

Багато разів, коли хтось несподівано благословляв мене фінансами, я був спокушений завести, як це в нас кажуть, “про запас”. І всякий раз, коли я вже майже готовий був це зробити, я здавав назад і казав сам собі: “Ні! Тільки не таємниця! Я не хочу жити з таємницею! Це знищить мене! Я так не зможу! Я хочу бути відкритим з дружиною в усьому!” (Діамантового кільця моя дружина навряд чи дочекається з такою філософією життя). Не розумію я також тих чоловіків, хочу додати, які приховують від своїх дружин, скільки насправді заробляють. Дружина ніколи не знає, на скільки реально може розраховувати, які резерви є в сімейному бюджеті, а може їх взагалі немає! Дав гроші на тиждень – як хочеш, так і тягни! А є ще гроші в сім’ї, або їх немає, і на що вони витрачаються, якщо є – усе вкрите мороком. Я, звичайно, суджу за нашим шлюбом і не знаю особливостей інших сімей, чому склався саме такий підхід до фінансів. А я, загалом, і описую наш шлюб, якщо ви все ще пам’ятаєте. У нас так, і це завжди благословляло нас!

Які в мене ще є настанови? Чоловікам я б порадив повідомляти дружин про свої плани і не ставити їх перед фактом в останню мить. Він, виявляється, думав цього місяця кардан поміняти на машині і зараз забіг додому за грошима. Це не є добре! Навіть, можна сказати, погано! Хазяйка теж повинна на щось розраховувати. Хоча… вже якщо так вийшло, і чоловік настійно просить дати на щось якісь гроші – дайте. Він хазяїн, і нехай він потім сам думає, як виходити з положення. Тут, я ще раз вимушений сказати це, справа ваша, на жаль, підзаконна. Дружинам же я б рекомендував повідомляти чоловіків про витрати, і тримати їх у курсі реального стану фінансів у сім’ї. Чоловіки також не повинні перебувати в невіданні. Відносно матеріальних питань дві голови завжди були кращі за одну, навіть найсвітлішу.

І останнє. Відносно церковних пожертвувань. Йдеться зараз більше про ті сім’ї, де є віруючий і невіруючий. Моє тверде переконання полягає в тому, що віруюча жінка не може щось жертвувати в церкву в обхід свого чоловіка. Нехай він не віруючий, але він хазяїн у цій сім’ї і має повне право на останнє слово у фінансах. Запитайте його, чи можна вам пожертвувати таку-то суму. Якщо гроші вами будуть пожертвувані легально – вони принесуть вам благословення. Якщо ж ви пожертвуєте, приховуючи це від чоловіка, то щоб вас благословити, Богові доведеться скасувати Своє слово, що дружини повинні підкорятися своїм чоловікам “як Господу”. А раз Він цього явно робити не буде, то вам і не зарахується. Навпаки, ще проблем собі наживете. І з небес, і на землі. Запам’ятайте: тільки легально! Тільки відкрито, з дозволу!

Віруючим же чоловікам, у яких дружини поки що невіруючі, у цьому питанні трішки легше; але хіба що трішки. Я рекомендую обов’язково повідомляти дружину, що ви хочете щось пожертвувати. Постарайтеся (не грубо) пояснити їй важливість цього служіння для вас і, по суті, для всієї сім’ї. Уникайте того, щоб довести справу до відкритого конфлікту. Делікатність подібної ситуації в тому, що по факту ви є хазяїном і маєте право на певну свободу. Проте, не буде честі Богові, якщо ви зі скандалом принесете на зібрання сто гривен, якщо можна було піти на поступки дружині і принести лише п’ятдесят. Загалом, я закликаю в цьому відношенні молитися про мудрість і не покладати спотикання тим, хто ще не розуміє Божої благодаті.

Саме останнє і ймовірно найважливіше, що я хотів би сказати із цього приводу: що б не сталося – краще скажіть правду! Чи стосується це незапланованої розтрати, чи втрати грошей, чи відвертого марнотратства – краще в усьому зізнатися, і якщо потрібно – покаятися, ніж упиратися і жити з безглуздою таємницею. Ви прекрасно знаєте що написане в Писанні: “Нема нічого таємного, що не стало б явним” Мк.4:22. Тому прислухайтеся до того, що я зараз кажу, і будьте вільні і щасливі в цій сфері!