Однією з доволі поширених проблем, з якою мусять боротися батьки, є ще й така: як реагувати, коли дитина, що вже має надмірну вагу, вимагає їжі.
Суха негативна відповідь зазвичай викликає в нещасного, який ставить таке запитання, невдоволення й жаль і зовсім не вирішує проблеми. Прохання дитини можуть тривати доти, доки не набриднуть вам, як гірка редька, або ж дитина вдасться до іншої тактики – просто вкраде пачку печива!
Водночас ніхто з батьків не хоче давати товстій дитині перекуску, бо чудово знає, що цим тільки погіршує стан справ.
Коли Джованна зайшла у кімнату, мама впорядковувала папери на письмовому столі. “Мамо, я голодна!” Плаксивий тон, сльози на очах і благальний погляд. Дівчинка готова влаштувати сцену, щоб розжалобити маму… Зараз 14 год. 30 хвилин. Джованна недавно пообідала, їжі було предостатньо. Воно б то нічого, але дівчинка й так уже має надмірну вагу… От проблема!
Мама піднімає голову й, усміхаючись, відповідає: “Так, Джованно, за мить закінчу й прийду до тебе. А що ти робиш?” – “Нічого!” – відповідає дівчинка з виразом нудьги на обличчі. – “Ага! Може, ти щось почнеш малювати, а я за хвильку прийду й закінчимо малюнок разом?” – “Ну, добре…” – відповідає Джованна без ентузіазму, та все ж іде до своєї кімнати.
Мама невдовзі приходить й хвалить малюнок. Джованна справді дуже гарно малює, це в неї найліпше виходить! Закінчують малюнок разом, і мама починає розповідати вигадану історію про намальованих героїв. Джованна розвиває оповідь, потім знову розказує мама, а після неї – знову донька…
Дівчинка бавиться й, здається, що на хвилю вона забула про їжу, тож мама пропонує: “Джованно, а може, поїздимо на велосипедах?” – “Звичайно!” – “То ходімо по велосипеди, скористаємося світлою порою дня…” Біжать готуватися.
Не завжди все проходить так гладко, не завжди можемо приділити дитині стільки часу, та все ж проаналізуймо запропоновані в цьому прикладі ідеї.
1. Прохання дати щось їсти
Якщо дівчинка недавно з’їла ситний обід, то її прохання напевне не є наслідком справжнього голоду. Це – суть проблеми: Джованна їсть не тому, що голодна, а з інших причин… З яких?
- Дуже часто діти за проханням дати щось поїсти приховують зовсім інші потреби, яких самі не можуть розпізнати. Наприклад, почуття страху, викликане чимось зовсім іншим, або – таке трапляється масово – нудьгу!
Коли ми були ще зовсім маленькими, цим неприємним, неподільним почуттям фактично був голод, а мамине молоко робило так, що він зникав, позбавляючи нас почуття напруження й залишаючи по собі приємне почуття заспокоєння, їжа була першою, найстаршою формою отримання задоволення, якого ми всі зазнали, а пам’ять зберігає спогади про це, хоча й у сфері підсвідомості. Отож, часом діється так, що – навіть ставши старшими – вдаємося до цього старого, але добре відомого методу, бажаючи позбутися напруження й почуття неспокою, що породжені зовсім іншими причинами. Певна річ, що якщо напруження, яке відчуваємо, викликане не голодом, то цілком природно, що їжа не заспокоює його, тому вимагаємо щораз більше їжі, підсвідомо надіючись, що, споживаючи більші порції, досягнемо ліпших результатів!
Наприклад, складається враження, що Джованна намагається заповнити їжею “порожнечу”, якою є брак активності, стимулів і зацікавлень. Насправді дівчинка нудьгує й потребує не їжі, а якогось заняття…
2. Відгадати справжню потребу
Мама запитує Джованну: “Що робиш?” – і відразу стає зрозуміло, у чому полягає справжня проблема. Про це, виразніше, ніж слова, свідчить тон, яким говорить дівчинка, та рухи її тіла.
Дівчинка не може самостійно усвідомити, чого цієї миті справді потребує, тож, не визначившись, вимагає їжі. І саме тепер потрібен дорослий! Мама вміє рахувати, тому одразу зорієнтувалася, що через годину після обіду дівчинка аж ніяк не може відчувати “голоду”.
- Перша перешкода, яку треба подолати, бажаючи допомогти дитині в такій ситуації, полягає саме в тому, щоб з’ясувати її справжні потреби. То не завжди просто, але, по суті, ми вже робили це впродовж тривалого часу: коли дитина була зовсім маленькою, вона лише плакала, нічого більше не могла повідомити нам, що б її не мучило. Ми мусили відгадувати, чи вона голодна, чи їй холодно, чи, може, її болить животик або ж, прорізаючись, їй дошкуляють зуби та… вдатися до відповідних дій.
Часом трапляється, що навіть старші діти не можуть самостійно визначити власних потреб, бо не мають доброго контакту з самими собою або їм важко їх розпізнати, назвати й знайти правильну відповідь… А це призводить до того, що дитина – діючи так само, як немовля, що плакало з будь-якої причини, – домагається їжі без огляду на те, чого насправді потребує!
Така ситуація може повторюватися в житті багато разів. Бувають також дорослі, які навіть у хвилини найменшого напруження (або завжди) сягають по їжу, щоб подолати неспокій або почуття нереалізованості в інших сферах. Окрім того, нерідко діти багато їдять під час періоду статевого дозрівання й дорослішання, щоб заспокоїти нову, невідому потребу, яку наразі не здатні розпізнати, – появу перших сексуальних прагнень. Отож, ідеться про таке масове явище, яке фактично можна назвати “буденним”.
3. Задовольнити потребу
У наведеному прикладі мама йде дорогою проб. На її думку проблема полягає в тому, що Джованна нудьгує, тому мама пропонує їй заняття, про яке знає, що це улюблена розвага дівчинки, – малювання. А ще каже їй, що малюватимуть разом.
- Діти завжди дуже люблять робити щось із мамою (якщо в їхніх стосунках немає чогось такого, що може викликати напругу). Певна річ, не завжди маємо на це час, але щоразу, коли є нагода, за допомогою таких дій можемо вирішити найрізноманітніші проблеми: це просто-таки універсальний засіб! Мама починає також розповідати вигадані історії. Це теж приносить гарантований успіх у спілкуванні з дитиною…
Коли ж ми не маємо змоги робити щось разом з дитиною, варто знайти їй якесь цікаве заняття. Було б найліпше, якби вона проводила час спільно з іншими дітьми… Можливо, організовувати зустрічі з друзями чи однокласникам або ж знайти гурток, який би їй подобався… Ми маємо подбати про те, щоб дитина отримувала нові імпульси й збудники, бо це – частина процесу “живлення” в широкому розумінні цього слова.
4. Додаткова допомога
Мама пропонує Джованні поїздити на велосипедах, тобто фізичний рух. Дитина гладшає не тільки через те, що забагато їсть, а й передусім тому, що споживає разом з їжею більше енергії, ніж її організм спалює. А отже, треба одночасно і зменшити споживання їжі (особливо такої, від якої неминуче поправляються, тобто хліба, макаронів, солодощів, жирних продуктів тощо, і якої – як це не дивно – дитина зазвичай дуже хоче), і збільшити фізичні навантаження, конче потрібні для спалення калорій.
І тут одразу зустрічаємося з першими труднощами: товстим дітям важко рухатися, тому вони наполегливо намагаються уникати фізичної активності. Таким чином утворюється зачароване коло: чим вони товстіші, тим менш активні, а чим менш активні, тим товстіші…
- Щоб розблокувати цю безвихідну ситуацію, треба створювати дитині якнайбільше нагод для фізичної активності, руху. Аби виконати це нелегке завдання й подолати опір дитини та всі її упередження, потрібна неабияка терплячість. Однак раніше чи пізніше ви натрапите на якусь форму руху, яка їй сподобається, і це дуже допоможе вирішити проблему надмірної ваги.
- Звичайно, якщо дитина має надмірну вагу, треба також підібрати їй відповідну дієту, не стільки зменшуючи кількість їжі, скільки змінюючи тип харчування. Це означає, що слід звести до мінімуму споживання тих продуктів, про які вже йшлося вище і які мають тенденцію “відкладатися” у вигляді зайвого жиру. Я не бачила жодної людини, яка погладшала б, об’їдаючись салатами, хоча поглинала їх тоннами!
Але тут виникає інша проблема: не можна вимагати, щоб дитина “контролювала” себе, якщо холодильник заповнений делікатесами, а буфет – тістечками та джемами! Якщо хочемо, щоб дитина не їла цих продуктів, просто не тримаймо їх удома! А це своєю чергою накладає певні обмеження на решту членів родини. Проте іншого методу немає…
Проблему слід визнати тимчасовою, а деякий час “худої” дієти, що ґрунтується на вітамінах і білковій їжі, без сумніву, не зашкодить й усім іншим членам родини.