Напевно, найбільше, що діти по-справжньому цінують у стосунках з батьками – це чесність (на другому місті, напевно, це життєва мудрість, а піклування про них, діти, як правило, не помічають, бо приймають як належне). Звісно, це не стосується випадків, коли батько на підпитку починає скаржитися на своє «тяжке» життя, як його не люблять та недооцінюють і через це він шукає розраду та заспокоєння в чарці з оковитою. Деяких матерів ця недуга теж не оминає стороною, але на щастя, така «не дооціненість» більше стосується все таки чоловіків. Таке ставлення до життя явно не додає поваги до батьків з боку дітей і не укріплюють їх стосунків, а швидше, нищить їх.
Взагалі, стосунки між батьками і дітьми – це не статична річ, вони можуть слабшати та, навпаки, укріплюватися, і вік дитини та відстань, яка може відділяти її від батьків не є критичними (благо відстань скасовується всесвітньою мережею). Критичними у відносинах можуть стати недомовки, які так чи інакше виникають між батьками та дітьми. І ці недомовки можна вирішувати лише любов’ю, яка не можлива без чесності – і в цьому саме батьки мають являти приклад для власних дітей, а можливо, і для чужих.
Батьки можуть ясно розуміти та бути чесними перед самими собою, що не можуть дати своїм дітям усе, що вони, можливо, самі не мали в дитинстві, але хотіли б дати. Але вони можуть дати дітям любов, і це діти по-справжньому будуть цінувати, і саме головне, пам’ятати (наступна історія – явний тому приклад). Батьки можуть розуміти, що їхні чудові (без жодного перебільшення) діти можуть не стати успішними спортсменами, талановитими акторами, відомими персонами чи досягнути якихось значущих висот у житті – не всім дано досягнути «Олімпу» в якийсь певній галузі. Проте їхні дітки можуть стати добрими людьми, які зможуть передати любов, яку дали батьки, іншим людям, що оточуватимуть їх у подальшому житті: передусім, своїм наступним поколінням, а також тим, кому пощастило опинитися поруч з ними. Батьки можуть ясно розуміти, що вони не можуть бути добрим прикладом у чомусь конкретному для своїх дітей, проте вони можуть бути чесними з дітьми і зізнатися в цьому. Тим самим ставши прикладом як не варто чинити в житті. І не треба цього лякатися і соромитися: діти цінують чесність і, саме головне, можуть вчитись від протилежного – не чинити так, як чинять батьки. Діти можуть багато прийняти в батьках і простити їх за умови, якщо вони будуть чесними з ними.
З любов’ю, редакція сайту