Я вже дещо розумію. Зокрема, що означає виховання дітей. То ось: виховання дітей – це те, як батьки досягають того, що їхня дитина робить цілком протилежне до того, чого вони хотіли. Я завважив, що мама вчиться виховувати дітей якраз на мені. Й не хто інший, а мама завжди каже, що мені не можна того чи сього. Татові не треба й половини з потоку слів, якими послуговується мама, аби сказати, чого мені не можна. «А хай то качка копне…» – то все, що він видає, коли я щось поламаю чи порву. А от маму це би неабияк розсердило.
Бабуся з дідусем також учаться виховувати дітей, коли мене залишають під їхньою опікою. Але їх я зовсім не боюся. Вони-бо не дуже знають, що робити, коли відразу по перебиранні я накладу в підгузник пишну купку. Це один із тих випадків, до яких вони ніколи не готові. Тоді бабця з дідусем наморщують чоло й намагаються мене виховувати. Однак напрочуд швидко забувають те, про що ото казали.
А потім ми знову чудово бавимося разом.