Сидіння на горщику

Власне кажучи, нічого не маю проти, аби посидіти на горщику… От тільки б знати, чого мене на нього посадили!

Ми з мамою започаткували новий цирковий номер. Не можу докладно пояснити, у чому його суть, але то забава! Час од часу мене садять на чомусь, що називається горщиком. Без підгузника й без трусиків. А потім кажуть, що треба зробити купку. «Ну, давай! Велика купа! Е! Е! Е!»

Я сиджу і гигочу сам до себе, бо мені тут зовсім незле. Щохвилини мама або тато піднімають мене й зазирають до горщика. «Гм, – кажуть, – нема купки. Спробуємо ще раз. Давай, зроби купку. Е! Е! Е!»

Я можу так сидіти доволі довго, та врешті батькам це набридає і вони знову запаковують мене в підгузник та вбирають у повзунки. Мама забирає горщик і виглядає при цьому така розчарована, й тоді я думаю так: «Як прикро, що той горщик не схотів зробити купки для моєї любої матусі».

І, щоб їй було приємно, сам роблю для неї купу. В підгузник.

Дуже-дуже велику.