Є щось таке, що весь час викликає у мене здивування. Куди щоранку вирушає мій тато, замість того, аби залишитись удома й бавитись зі мною, як це робить мама? Нащо мені тато взагалі, коли він увесь час іде з хати? Але, гадаю, йому також трішки сумно без мене, бо вертаючись увечері, завше питає: «Як справи, малий?» І ще питає, чи я був чемний. Потім бавиться зі мною, і це напрочуд гарні хвилини. Та наступного ранку він знову виходить із хати. Проте це ще не найгірше. Найгірше те, що вони між собою говорять про те, що потрібно знайти мені місце у чомусь, що називають яслами. Я їх зовсім не розумію. Бачите, я щораз ліпше пізнаю наш дім. У нас є їдальня, дитяча, спальня, кухня, лазничка. Але немає жодної кімнати, яка б називалася яслами. У цьому я цілковито певний. Отож як вони можуть знайти мені місце у яслах? Є у тому всьому щось таке, що мені не подобається. У кожному разі, хай не сподіваються, що я з тим змирюся. Не хочу в ясла!