Найважливіше завдання дитини – уважно обрати собі батьків. «Але коли ми їх отримуємо, вони вже старі, і ми нічого не можемо зробити», – пише один маленький хлопчик.
Дуже багато сказано та написано про можливості «моделювання характеру дитини», ніби дитина – це аморфний шматок глини, а виховання полягає в тому, аби надати йому соціальної форми. Однак повсякденний досвід доводить протилежне. Дитина – це активна та динамічна істота. Якщо вже хтось і «моделює» родину, то це – дитина. Намагаючись віднайти своє місце, вона творить себе своїми творчими здібностями та своєю наївністю. Батьки передусім повинні зрозуміти її «логіку» і те, як вона вписується у так зване «родинне сузір’я».
Цей термін вказує на взаємини, які члени родини встановлюють одне з одним, як і зірки спільно творять сузір’я. Кожній родині притаманна своя конфігурація. При взаємному обміні відповідями та впливами з’являються різні особистості.
Родина починається із батька, матері та новонародженої дитини. Роль чоловіка відрізняється від ролі дружини, і саме так роль батька відрізняється від ролі чоловіка: адже присутність дитини спонукає до появи нових аспектів подружніх взаємовідносин. З появою другої дитини позиції кожного з трьох членів групи змінюються: маленького «короля» миттєво «зміщують з трону». Тепер він повинен якось відреагувати на зміну свого становища, на молодшого «узурпатора», і зрештою – на батьків, які стали «винуватцями» того, що сталося.
Новим членом сім’ї тепер є «малюк», а першій дитині доводиться звикати до нового статусу – «старша дитина». Тоді друга дитина інтуїтивно відчуває свій статус – «наймолодшого» в родині, але для нього це має інший сенс, аніж для первістка, адже слід рахуватися зі старшим братом.
З появою третьої дитини знову відбувається зміна певних ролей у родинному сузір’ї – тато й мама стали батьками вже трьох дітей. Першу дитину усунуто з трону, тепер – черга другої дитини, котра знаходиться посередині – між старшою та новонародженою. Кожне наступне народження змінює родинне сузір’я та формує нові стосунки з новими значеннями. Ось чому діти, котрі народилися в одній родині, такі несхожі між собою, хоча вони – діти тих самих батьків. Легше віднайти подібність між двома старшими дітьми з різних родин, аніж між першою та другою дитиною з однієї родини.
Поступово, як родинне сузір’я розвивається, кожна дитина, у властивий їй спосіб, знаходить власне місце. Але так само, як трава сусіда завжди зеленіша, так і дитині місце інших видається кращим.
У родині, де є три дитини, статус другої, яка була колись новонародженою, надзвичайно складний. Вона раптом розуміє, що не має ані переваги старшої дитини, ані привілеїв молодшої: це породжує відчуття того, що нею зневажають та її експлуатують. Дитині здається, що життя та близькі особи несправедливі та жорстокі до неї, а якщо вона отримає хоча б мінімальне підтвердження своїх підозр, то може дуже різко відреагувати на це.
Синдром первістка
Сузір’я можуть бути найрізноманітнішими: достатньо подумати про те, як формується особистість єдиної сестри в оточенні двох братів, або особи брата, в якого – три сестри.
Доволі типовим є «синдром первістка». Після того, як дитина кілька місяців чи років була єдиною, її раптово скидають з трону, і вона повинна знову завойовувати любов батьків, навіть ціною того, що вона тамує свої почуття, та поводиться так, аби дорослі оцінили її. Саме тому можна спостерігати, як у дитини-первістка формуються «недитяча» «мудрість» та відданість; як вона заміняє маму в домашніх обов’язках, виявляючи неймовірну великодушність. На родинних фотографіях первісток зазвичай дуже серйозний, своїм виглядом нагадує захисника і стривожено дивиться в об’єктив фотокамери.
Виняткове становище – у наймолодшого члена сім’ї. Він швидко розуміє, що, незважаючи на свою безпорадність, може управляти іншими. Якщо батьки не будуть достатньо пильними, то молодша дитина може забезпечити собі привілейований статус, тоді як інші будуть її обслуговувати.
Єдиній дитині в родині нелегко спілкуватися з однокласниками у школі: адже вона – дитина, котра виросла у світі дорослих, – карлик серед велетнів. У неї немає братів та сестер, з якими вона могла б спілкуватися на рівні. Тому добре було б призвичаїти її до життя в групі дітей.