У кожної родини є поточний рахунок родинної любові, з котрого кожен може користати, аби вижити. Однак він може вичерпатися, якщо з нього багато «знімають» і його мало «поповнюють».
Тут нам знадобиться краплинка уяви. Можна сказати, що кожна родина має свій поточний рахунок любові, з котрого кожен може користати, аби вижити. Заборгованість по банківському рахунку лякає людей, але й родинний рахунок може вичерпатись, якщо з нього лише «знімають», не «поповнюючи» його. Щоправда, про це мало хто думає. Поповнення – це будь-яка поведінка, котра примножує капітал любові та довіри у родині. Зняти ж з рахунку – зменшити цей капітал довіри, миру, любові, здатності вирішувати все спільно та «бажання бути разом».
Той, хто принижує людей, поводиться грубо та невиховано, хто не поважає інших, хто завжди критикує та скаржиться, хто не виконує узятих на себе обов’язків, хто не говорить, а постійно кричить, хто затаює образу, хто виплескує вдома нервозність, – той знімає значні кошти з рахунку родинної любові.
Той, у кого активний баланс на рахунку родинної любові, – легко і з задоволенням спілкується з іншими членами родини. А у кого є «заборгованість» по родинному рахунку, той схожий на людину, котра крокує мінним полем. Їй постійно треба бути насторожі, зважувати кожне слово, і навіть його найкращі наміри можуть бути потрактовані неадекватно.
Перше поповнення стосується люб’язності. Маленькі дрібнички, які робляться щоденно, з любов’ю, насправді – не такі вже й дрібні. Невеличкі знаки уваги – дуже важливі для створення атмосфери довіри та любові. «Іноді я повертаюся додому і бачу, що моя кімната прибрана, а на подушці записка: «Цілую. Твоя фея». Я розумію, що порядок – справа маминих рук, оскільки вона знає, як мені зараз важко. Я іду у вітальню і просто кажу: «Дякую. Величезне дякую!» – розповідає одна дівчина.
Декотрі люди роками готують їжу, перуть, прасують для інших, але ніколи не чують подяки на свою адресу. А такі слова, як «Вибач, будь ласка, можна тобі допомогти?» мають воістину чудодійні властивості.
Існує багато способів виявити люб’язність. Дружині й чоловіку непогано відновити «романтичні обряди»: листівки з привітаннями, букети квітів, цукерки, поцілунки не тільки на Різдво. Можна разом послухати музику. Та передусім – дивіться одне одному у вічі, коли спілкуєтеся.
Намагайтеся не перебивати співрозмовника та не закінчувати за нього фразу; допомагайте одне одному в домашніх справах, телефонуйте додому, аби попередити, що затримуєтеся, зрештою – просто телефонуйте, аби сказати: «Я тебе люблю».
Дітям – необхідні приємні моменти та маленькі сюрпризи. Усі щодня потребують проявів ніжності. А вона – у словах, у вчинках, у поглядах, в атмосфері. Для життя нам необхідно отримувати емоційну поживу від оточуючих, у якій би формі вона не проявлялася.
Ніколи не забувайте, що любити – це дієслово.
Надто легко жалітися, кажучи, що любові більше немає. Любов – це акт волі. Почуття любові – це результат дієслова «любити». А любити – це слухати, розуміти, цінувати, берегти. Важливо обрати стратегію, побудовану на зміцненні авторитету. Це найкращий тонізуючий засіб для родини.
Усім дітям необхідно допомагати вчитися відповідальності та заохочувати їх до цього. Дисциплінованість передбачає відповідальність за свою поведінку та розуміння вимог оточуючих. Похвала – це основна вимога людей. Якщо її немає, то ніхто не захоче старатися. І навпаки, якщо вас хвалять, то ви готові викладатися на повну силу. «Ти чудово виглядаєш!», «Обід був просто неймовірним!», «Ти – вражаюча!»… Подумайте, як діють такі слова? А якщо ви ще й покладете руку на плече, обіймете когось, особливо дитину… Вони потребують подібних слів, оскільки це заохочує їх; вони потребують компліментів, оскільки їм треба знати, що тебе цінують за твої старання, за те, яким ти є. Не перехвалюйте, та все ж хваліть. Робити це подумки – ні до чого. Слова похвали треба озвучувати.
Звикніть просити пробачення. Деякі батьки вважають, що, просячи пробачення, вони відмовляються від свого авторитету. Насправді ж цим вони виявляють повагу до почуттів дитини. Просячи пробачення, вони визнають, що помилятися можуть усі і що немає нічого поганого в тому, аби визнати це.
Частіше перевіряйте стан поточного рахунку родинної любові. Старайтеся, аби він був завжди в активі. У разі нещасних випадків вашим порятунком стане «запас любові».